Складне речення

має звертання і вставні слова.   

має однорідні члени речення    

має кілька граматичних основ

має одну граматичну основу

до, біля, через те          

бо, і , коли, що                    

хай, який, не

ні, проте, у

На вечірньому небі з’явились зірки.          

Бідна волошко, чому ти в житі волієш рости?   

Дощ пройшов, і Київ зеленіє.

Сміються, плачуть солов’ї.

Пішов дощ, і земля освіжилась.

Дощ ще не скінчився, а дітвора вже бігала по калюжах.

Великі краплі ще стукали в шибки.

Насувається хмара, блискавки ріжуть небо.

Пахне чебрецем і м’ятою в бабусиній хатині.

У житі розцвіли волошки, і все навколо засиніло.

Лугова ромашко, ти така красива.

З-під снігу вигулькнув пролісок, верболіз уже зацвів.

Чом це лис розносить вісті, що не може курки з’їсти?

Поблизу росли золоті явори, але ніхто не бачив білих беріз.

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою.

Це були веселі гості, і ми,діти, раділи їм, як святу.

З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого боку надходить чорний цапок.

Синіє сіно у валках, схилили голови ромени.

Ми тут зросли нам тут співали, розмріяні ліси й поля.

Садок потонув у чистому ранковому повітрі, зверху лилася на нього золота сонячна хвиля.

На клумбах горіли маки, левкої.

Якась маленька дівчинка у сірій старенькій одежі спинилась над річкою.

У нашому селищі, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли.

Біда навчить, кому ми маємо подати руку.

Знов весна настане, і квітки барвисті принесуть хвилини щастя і тепла.

Ось вперіщив дощ і зашумів над полями, над пасіками.

Умите сонце перекинуло свої золоті коси на поля, і вони укрилися пахучою парою.

Дорослі чайки ширяли над озером , а пташенята ласували рибою.

Встала весна й чорну землю сонну розбудила.

Річка широка та глибока а вода синя та чиста.

Прийшла весна і хлібороб почав працювати на полі.

І зорі засіяли небесне поле і місяць вийшов погуляти.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до зір.

Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз ураз скрипів.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселить.

1, 3, 5

2, 3, 4

1, 2, 4

3, 4, 5