Складне речення

крапку;

знак оклику;

знак питання;

розповідним;

питальним;

спонукальним;

крапка;

знак питання;

знак оклику;

розповідне;

питальне;

спонукальне;

 А) Ніжність наприклад описати математично не можна (В. Собко).

 Б) Картина прямо скажем феєрична (Л. Костенко).

В) Безумовно ти хоч не феномен але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Г) Мигнуло правильне (може, колись навіть гарне) висушене, немолоде вже обличчя (І. Вільде).

 А) Невеликі ошатні вулики здаються хатами тих невідомих спільників, що вже знають про чари

(Л. Павленко).

Б) Дніпровими високими очима дитинно-сіро глянула весна (М. Вінграновський).

 В) У центральній частині острова здіймається конусоподібний піщаний горб (М. Трублаїні).

 Г) І розпалась та велика іскра на іскорки малесенькі, незначні (Леся Українка).

А) Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий од смутку, тихий од думок, близький до сліз (Л. Костенко).

  Б) Острів схожий на гігантський старезний вітрильник (М. Слабошпицький).

В) Падав тихий лапатий сніг (О. Чорногуз).

Г) Його роги нагадували осінній низькорослий кущ (Є. Гуцало).

 А) Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом (М. Коцюбинський).

 Б) Ластівочко звідкіля ти прилетіла? (А. Камінчук).

 В) О слово рідне орле скутий (Олександр Олесь).

Г) Мамо зваріть супу! (Остап Вишня).

А) Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу (А. Багнюк).

Б) Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули (І. Драч).

В) Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! (Я. Гоян).

 Г) Колонний безсонний смерековий зал (Л. Костенко).

А. Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

 Б. Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін. 

В. Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Г. Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

А) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Б) О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя!

В) Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Г) Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

А) Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови. 

Б) Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

В) Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, розвійтесь як тихе зітхання! 

Г)  Україно! Ти, моя молитво! 

 А) Не раз бувало гірко нене.

Б) Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

 В) От бувало слухаю на відстані.

Г) Працювать працювать безумовно!

2

3

1

4

з підмета і присудка;    

  тільки з підмета;  

тільки з присудка.

два або більше слів, одне з яких головне, а інше – залежне; 

це кілька слів; 

це два слова.

засіб ,що називає предмети, їхні ознаки, дії; 

поєднання звуків, з яким пов’язане певне значення;

слово, або група слів, пов’язаних за змістом і граматично.

підмет і додаток;   

підмет і присудок; 

присудок і обставина.

мовчанка; 

гнів;  

гасить.

останні; 

засипав; 

сніг.

двоскладні, односкладні, розповідні; 

розповідні, питальні, спонукальні;

окличні, неокличні, питальні.

додаток, обставина, підмет;

додаток, означення, присудок;

додаток, означення, обставина.

де? коли? куди?  

який? чий?

непрямих відмінків.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою. 

Небо заступили хмари.

Дороги веселі пливуть повз оселі.

означенням;

обставиною;

додатком.

Весь степ був переснований сивою пряжею. 

Голубина ніч надворі засвітила зорі.  

Дівчата підібрали викопані буряки.

Людина завжди поважала землю, оберігала і плекала людське життя.

Земля не любить лінивих і байдужих.

Працю на землі  завжди вважали святим обов’язком людини.

  Наша славна Україно, у нас для тебе серце б'ється! (С.Яричевський)

 Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть (Т.Шевченко)

 Обридла дневі суєта, і він спустився одпочити (Л.Глібов).

Батько був трохи суворий, але такий же він добрий (Б.Грінченко)

Був ранок чистий, срібний, молодий (М.Сіренко).

Зозуленько, моя ненько, закуй мені жалібненько (Народна творчість).

Люблю стояти над Дніпром, коли цвітуть сади долини гори (В.Сосюра).

 Чистих серцем я шукаю, а не гострих на язик (М.Чернявський).

 Хай квітне наша Україна і йде весна! (Б.Олійник)

 Треба дітей учить змалку, щоб вони трудились (В.Забіла).

  Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях (В.Грінчак).

Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Т.Шевченко).

 Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Дзвенить земля, а я слухаю.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

 У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

Сьогодні  цвіркун сюрчить і сад шумить.

Тут мене з дитинства пам'ятають і стрічають радо земляки.

 Прилинув вітер і в нічній хатині про весняну волю заспівав.

Тимко взяв косу і хотів шаркнути нею по траві.

Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в білі мережива.

Товста снігова ковдра і міцний килим опалого листя надійно вкриють землю від морозу.

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Людський пісенний світ розпочинається з маминої і бабусиної співанки.

обидві частини є двоскладними простими реченнями

обидві частини є односкладними простими реченнями

одна частина є односкладним реченням, а друга - двоскладним реченням