Складне речення. Пряма мова 7 клас

і пригинав до землі дерева.

і починав накрапати дощ.

і здіймав на дорозі куряву

і розганяв чорні хмари.

Ведмідь запитує ведмедицю чому вона весь час мовчить

Зайшли в гущавину коли це з – за кущів ведмідь одразу заревів. 

Буркотить незадоволено ведмідь Чим би це мені солодким закусить? 

Дерева кущі птахи все завмерло навколо

чайки на траві, на тарелях латать

чайки сидять, свічі горять

на зеленій траві, білі свічі

горять на тарелях

Учені виявили, що в далекому минулому територію нашої країни покривав лід.

 Із-за тину привітно виглядає соняшник, а за хатою хвилюється золотий пшеничний лан.

Місяць в травах росяних купався, по степу світилась ковила.

Пройшли перші травневі дощі і розгорнулося листя київських каштанів.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг, а високо в небі літає самотній шуліка.

Вітер з моря море розгойдав, хвилями здійнялися простори.

Струмок дзюрчить, і роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Біля саду росте велика липа, на якій змостили собі гніздо лелеки.

Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

“Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

“Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою”, – підкреслював Володимир Сосюра.

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. 

Батьки подарували мені конструктор, про який я давно мріяв.

Олексій фотографував і гуляв у лісі.

Діти спостерігали за птахами і кормили їх.

Сонце до половини сховалося за хмару, тiльки червоний пiвкруг його ще палахкотiв зверху.

 Прозора пелюстка молодого мiсяця не тьмарилась, не танула, а наливалася свiтлом.

Барви ярiли, мiнилися, переходили одна в одну й нарештi меркли.

Золоте листя зривається з гілки, кружляє, вальсує над землею, виблискує в сонячному промінні.

Вiд городiв зеленiють верби, їхнє м’яке та тонке листя хвилюється на вітрі.

Повiтря духмяне, тепле, та вiд скошеної трави вже чується холодок.

На голос веснянки вiдкликається зозуля, потiм соловейко, розквiтає ярiше дика ружа.

Наша хата - майже в лісі: заблудився мох у стрісі...

 i починав накрапати дощ.

i здiймав на дорозi куряву.

 i пригинав до землi дерева.

 і стягував над містом темні грозові хмари.