Складне речення. Пряма мова. Діалог

яке має звертання 

яке має одну граматичну основу

яке має другорядні члени речення 

 яке має дві чи більше граматичних основ 

Веселий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні. 

тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Теплий день застав і птахів і людей серед поля.

У радості і горі рушники і пісні супроводжують людину. 

І сум і радість сповнюють серця випускників.

Веселе сонечко яскраво світить з неба.

Кожна пора року чарівна по-своєму і осінь і зима і літо і весна.

Від пісні веселої сонце всміхнулося та запахли весняні квіти.

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорі.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Земля гуде, i ридають дерева.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

Вiд городiв зеленiють верби їхнє м’яке та тонке листя хвилюється на вітрі.

 На голос веснянки вiдкликається зозуля соловейко щебече.

Повiтря духмяне тепле та вiд скошеної трави вже чується холодок.

Зелена трава горить-палає зеленим вогнем на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

… i сипала пригорщi снiгу.

… i не здавала позицiй.

 … i все дужчав мороз.

… i скувала льодом річку.

 – І що ти майструєш? спитав татко.

 Татко всміхнувся “Хочеш, допоможу?”.

 – Я, татку, хочу змайструвати шпаківню.

 – Дякую, буду дуже радий! – вигукнув Макар.

слова одного з учасників діалогу

 слова, які вказують, кому належить пряма мова

 граматична основа речення

речення з одним головним членом

знак оклику

двокрапка

 тире

 кома

кому

двокрапку

 тире

крапку

тире

кому

двокрапку

 знак питання

А: "П".

 "П", - а.

 "П!" - а.

 "П?" - а.

 "Розкішні жита вродили цього року" - посміхається у вуса батько.

 Керівник туристичного гуртка запропонував учням: «Спробуйте самостійно розробити маршрут подорожі».

"В одному з віршів Микола Сингаївський писав" - Я люблю наш тихий сад і осінній листопад.

Щойно прибулі вітаються з тими, хто вже присутній у кімнаті «Добридень, вибачте за спізнення! Дозвольте приєднатися до вас».