Складне речення.Пряма мова.Діалог

одну граматичну основу.

одну або дві граматичні основи.

дві та більше граматичних основ.

за змістом, інтонацією та сполучниками або за змістом та інтонацією

за змістом і обов'язково сполучниками.

за допомогою сполучників або без сполучників, але не обов'язково за змістом.

просте з однорідними членами.

складне , і його частини пов'язані без сполучника.

складне, і його частини пов'язані за допомогою сполучника.

просте з однорідними присудками.

складне з двома граматичними основами.

складне з трьома граматичними основами.

Срібний дощик; обіймає небокрай.

Дощик іскристо; обіймає небокрай.

Дощик проливається; веселка обіймає.

Панас Мирний писав — «Життя — терниста нива».

Панас Мирний писав: «Життя — терниста нива».

Панас Мирний писав: Життя — терниста нива.

двох та більше осіб.

мовця.

однієї особи.

Не записано в один рядок.

Не поставлено тире перед репліками.

Не виділено слів автора.

Неправильно поставлено розділові знаки перед словами автора.

Мама каже Оксано хату підмети

Дмитре ти куди перепитала сина Докія

Менший брат запитав здивовано То собака купається

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

Народна мудрість стверджує “Добро  засієш - людську любов збереш!”

“Доброму серцю добре й сонце світить”, говорила бабуся. 

"Без вірного друга великая туга"- говорить мудрець.  

“Дай, Боже, щастя", - просила Настя.  

Так.

Ні.

Інколи.

“Це я, ваш Пірат”, – гавкав він крізь сльози.

“Оксано, тікаймо ”! – рішуче сказала Олеся.

Іван сказав – “Із тобою розмова буде потім”.

Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено промовив Олександр. 

“Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

 слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі.

заключні слова кожного з діалогів.

слова одного з учасників діалогу.

усередині прямої мови.

немає слів автора.

 після прямої мови.

перед прямою мовою.

У діалозі не вживають слова автора.

Слова автора після репліки записують із великої літери.

Діалог передає висловлювання якоїсь особи дослівно, без змін.

У кінці прямої мови знак питання та знак оклику ставлять перед лапками.

2

3

4

5

Наша дума наша пісня не вмре не загине.

Діти граються на подвір'ї та радіють сонечку.

Прилетіли пташки з вирію і ми їм радіємо.

Повіяло холодом і сумом.

Сонце росло, палало й тихо спускалося  додолу.

Запахло весною, подув теплий вітерець.

"Мова - серце народу", - стверджував Іван Огієнко.

"Чи ти Вкраїни син? - спитає синь Дніпрова".

Дід казав: "Бережися ганьби! Ми козацького роду!"

так

ні

Туман над лугом колихався, кричали у гаю сичі.

Спершу ти мене підвези, потім я на тобі поїду.

Вільний степ розлігся довкруг, а в небі літає самотній ворон.

На гнізда повернулися лелеки, птахів зігріла рідна сторона.

„Як ти учишся, Семене?” – „Трійки в табелі у мене...” – „Підтягнися, так негоже!”

– „Та у п’ятій чверті, може...”

– Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже!

– Та у п’ятій чверті, може...

– „Як ти учишся; Семене?” – „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!” – „Та у п’ятій чверті, може...”

Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене... – Підтягнися, так негоже! – Та у п’ятій чверті, може...