Складне речення. Види складних речень

складається з кількох словосполучень

має лише підмет і присудок

має лише другорядні члени

маж дві і більше граматичних основ

складносурядним називається речення, у якому одне просте речення за змістом та граматично залежить від іншого й з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

складносурядним називається речення, у якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядним сполучником

складносурядним називається речення, у якому наявний лише один головний член

складносурядним називається речення, у якому є три головні члени

Щодня, щоночі, молила і кликала до себе.

Дощі, що зарядили над турбазою кілька днів підряд, зосталися ніби відрізані променем сонця на асфальті.

Максим обережно відхилив почорнілу хвіртку і ступив на густо всипаний ледь видимим порохом куряви спориш.

Над узорними віялами орляка снується легка-легка павутина, і повітря, здається, тремтить від натужної напруги… 

Максим закушує губи – і кров солонить їх, і не може вийти з хати, не може нічим допомогти.

Дзвінка дивилася на Максима, а очі її повільно наливалися слізьми.

Він навіть зніяковів, угледівши її біля воріт турбази.

Зелень її очей спалахнула, немов омита весняним дощем.

у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій, явищ

друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення

у складносурядному реченні є спільний другорядний член, який стосується обох простих речень

прості речення з’єднані підрядними сполучниками

Це завжди його хвилювало, а по розмові почув він бадьорість і апетит.

У княжий табір вісник вість приніс, що меч тевтона над Волинню звис.

Може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна.

Хлопець зітхнув, хотів щось сказати, далі махнув тільки рукою і пішов.

Хто знання має, той і мур зламає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду (Нар. творчість).

Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря.

Я ніскільки не соромлюсь назвати осінь найулюбленішою мені добою.

Вода хлюпотіла, розливалася через верх.

Гуляють хмари, сонце спить.

О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині.

єднальних, протиставних, розділових

часових, причинових, мети

умовних, допустових

наслідкових, порівняльних

Максим іде, і опала глиця, сплавлена промінням в жовтавий сяючий килим, порипує під ногами.

Максим розумів, але не міг виборсатися, не міг виплисти на поверхню з-під судомного болю.

Ніч – у чорному запиналі, обверчена чорним, де-де приперчена далекими вогниками жару.

Ніч читає в його душі і страх перед смертю, і злу, люту ненависть до окупантів… 

Автобус плавно зрушив з місця, і дорога мовчки лягла під колеса.

Древні, вічно замерзаючі, старі на лавах біля під’їзду провели цікавими поглядами.

На сходах під ноги кинувся сусідський кіт, нявкнув противним басом.

Чи то день, сонце гнали під лускуватою грубою корою, чи то збуджена уява Максима виною тому… 

[ ], і [ ], (як).

[ ] , і [ ].

[ ], і [ (як)  ].

(  ), і ( ), [ як ].

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

За гречками, в долині, де ніжним плетивом ткався сивий туман, – показалось село.

Часом можна висловить пейзажем те, для чого слів нема людських.

Чим більше темніло, тим вітер здавалося дужчав.

Хвала тому, в кого душа орлина.

На дні повільно хмари темно – сині повзуть, немов підводні кораблі.

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Він пишався тим, що був сином своєї країни.