Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Кома між частинами складного речення, з’єднаними безсполучниковим і сполучниковим зв’язком

яке має звертання 

яке має другорядні члени речення 

яке має одну граматичну основу 

яке має дві чи більше граматичних основ 

Повертає соняшник свою голову до сонця та людей.

Верба купає коси в річці, і сонце пестить їх.

Стелиться барвінок по землі й укриває її зеленим килимом.

Струнка тополя тягнеться до сонця, до високого неба. 

Веселий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.  

Теплий день застав і птахів і людей серед поля.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

У радості і горі рушники і пісні супроводжують людину. 

Мудрість кажуть приходить з роками.

Хто ставить завдання простіші той швидше мети досягає.

Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами

Йди до нас веселий брате в нашу здружену сім'ю. 

І сум і радість сповнюють серця випускників.

Кожна пора року чарівна по-своєму і осінь і зима і літо і весна.

Веселе сонечко яскраво світить з неба.

Від пісні веселої сонце всміхнулося та запахли весняні квіти.

Барви ярiли мiнилися переходили одна в одну й нарештi меркли.

Прозора пелюстка молодого мiсяця  не танула а наливалася світлом.

Сонце скотилося майже до самого обрiю але раптом застигло на мiсцi.

Сонце до половини сховалося за хмару тiльки червоний пiвкруг його ще палахкотiв зверху.

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

 Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорі.

Земля гуде, i ридають дерева.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

Ми йдемо через сiнокiс, i темнiє над нами небо.

Дiвчина вийшла з хати, i повiльно пiшла до криницi.

Вiтер дмухнув трохи збоку, потiм ухопив судно, i знiс трохи набiк.

Садок уже одцвiвся, i густо вкрив землю бiлими пелюстками.

На голос веснянки вiдкликається зозуля соловейко щебече.

Зелена трава горить-палає зеленим вогнем на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

Повiтря духмяне тепле та вiд скошеної трави вже чується холодок.

Вiд городiв зеленiють верби їхнє м’яке та тонке листя хвилюється на вітрі.

… i пригинав до землi дерева

… i здiймав на дорозi куряву

… i починав накрапати дощ

… i розганяв чорнi хмари

… i сипала пригорщi снiгу.

… i все дужчав мороз.

… i не здавала позицiй.

… i скувала льодом річку.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

і змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

яскравим сяйвом заполоняють виднокрай.

ранок холодить оксамитові трави.