Словосполучення. Речення. Члени речення

світить сонечко, гуляє вітер

на парті, біля вікна

тепле сонечко, писати роботу

дощ і град, день і ніч

БАГАТА уява

ШВИДКО бігти

ПОВЕРНУТИСЯ вчора

СПОРТИВНИЙ зал

Мамо люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті.

Стелиться туман, шумлять тополі.

Прокидаюсь я на березі Десни під дубом.

Вечір був темний, теплий та тихий.

Бачу ЗОРІ великі у нічному небі.

ЗОРІ, чи ви погаснете колись?

Яснії ЗОРІ у темному небі людям привітно горять.

Моїй ЗОРІ віддайте шану.

І ось уперіщив дощ, зашумів над пасікою.

Вишня губить листя на причілку хати.

Бджоли сонячним дощем падають на медвяний лан.

Зізнаюсь у любові рідним місцям.

Молоденькі сади МИ посадим на кручі.

Ходімо негайно до МАТЕРІ.

ПРИЇЖДЖІ були дуже тихими і майже непомітними.

Темна ХМАРА озвалася громом гучним.

Гарненько співає СОЛОВЕЙКО, сидячи на вишневій гілці.

Якщо не чути СОЛОВЕЙКА, то значить не прийшла весна.

Непримітна пташка СОЛОВЕЙКО, але голосом своїм відома.

Наталка співала так гарно, неначе СОЛОВЕЙКО у саду.

Теплий дощ застав і людей, і птахів серед поля.

Оленка, Марічка та Євген швидко бігли, перестрибуючи калюжі.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Яких ми яблунь насадили, яких груш!

І зелений гай, і Лаврін, і його очі все щезло.

Тиша була наповнена звуками дзвінкою піснею жайворонка, дзижчанням польових мух, тихим шелестом стиглого жита

Лукаш дуже молодий хлопець гарний чорнобривий, стрункий.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

Чудова мрія розкішна та ясна.

Ось за тим лісом моє рідне село.

Зоре моя вечірняя зійди над горою...

Зоря мені сіяла нині вранці...

До тебе Україно струна моя перша озветься.

Я сирота бабусю сирота з Вільшаної.

Кобзарю знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік

Запалай мій вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Сад у мене великий, але старий, запущений.

Наталя починає хвилюватися через Максима.

На ранок мусив бути легенький мороз.

Березень у лютого питає, чи той ще мороз має.