Службові частини мови

а) по/ряд, за/для, о/крім, тому/що, з/поміж;

б) із/за, під/час, по/серед, по/при, з/середини;

в) на/вкруг, по/переду, по/руч, по/заду, не/залежно/від;

г) з/метою, через/те/що, край/столу, у/зв’язку/з, згідно/з;

а)   Я люблю свій рідний край.

б)   Пісне, серця мого не край!

в)   Посадила край дороги тополю.

г) Мій край — земля моїх предків.

а) частка;

б) сполучник;

в)  прийменник;

г)  вигук. 

а) Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю (В.Яворівський);

б) Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми (М. Коцюбинський);

в) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка);

г) Оксана думала, що вже давно стемніло (Б. Харчук).

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

а) б, ані, і, в, на;

б) чи, не, хай, мовляв, з-понад:

в) хіба, невже, лишень, справді, чи;

г) мовби, ніби, із-за, що, тільки.

а) будь/кого, не/писав, ні/що;

б) казна/як, як/то, як/небудь;

в) що/небудь, сказав/би, хай/живе;

г) нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

а) добри/день, на/добраніч, слава/Богу;

б) а/а/ах, но/о/о, киць/киць, ой/ой;

в) ал/ло, в/йо, ов/ва.

г) будьте/ здорові, го/ді.

на все добре, до побачення

присягай-бо, будь ласка

надобраніч, їй-богу

добридень, нумо

 2

3

4

 5

іменник

 прийменник

 займенник

 частка

 (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(по)друге, (по)одному, (до)мене, (тим)часом

з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, якщо слово без НЕ не вживається

з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 з іменниками, коли при них є протиставлення

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

 ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо

 тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)

 отож(бо), якби(ж)то, цеб(то), тому(то)

бо(ж), хоч(би), колй(б)то, цеб(то)

1, 2, 4

1, 7, 8

 2, 3, 8

 5, 6, 7

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

1

2

3

4

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

Переливати з пустого в порожнє.          

Живий народ, що мав своє письмо!

Не бачити смаленого вовка

Шукати голку в сіні

Ой, у полі гне вітер тополі...

Як тебе не любити, моя Україно!

Ви чуєте , скільки вогню в нашій мові!

Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

ура! ґвалт! рятуйте! лихо!

ж-ж-ж! няв-няв! ку-ку! дзень!

пхе! дзинь! ого-го! леле!

от тобі й маєш! киць-киць! годі! добридень!

комами або знаком оклику;

тире;

комами й тире одночасно.

нічим