Солов’ї України

 Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка – соловей.

  Повідали старі люди, що колись давно ці гарні птахи не жили на наших землях. Гніздилися в далеких краях і не знали дороги на Україну. Але що були вони дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні по всьому світу всіх народів для індійського царя.

  Залетів один соловейко і на Україну, сів спочити в якомусь селі. Люди в той час були в полі і село немов вимерло. «Що то за люди тут живуть?- подумав соловей. – Ні тобі пісні, ані музики не чути.»

   Але зайшло сонечко і селяни почали повертатися додому. То тут, то там чулися пісні – соловей зрадів. Та пісні були сумними, бо тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав, щоб звеселити їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він сам собі не повірив…

  І ось з усіх земель злетілися солов’ї до царського саду, співаючи йому принесені звідусіль пісні. Але ці пісні вже були знайомі цареві; він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України – і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув і звелів тому солов’ю співати день і ніч.

   Зачудовані солов’ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наших пісень, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження солов’ята чули найкращі у світі пісні.

                                                                            (243 слова)