Сполучник

2

3

4

5

6

щоби, котрий, також, зате

але, й, та, або

де, з тим щоб, однак, чий

хоч, як, одначе, і

тому що, зате, який, ні

якщо, бо, наче, та

який, чий, і, як

немовби, неначе, або, аби

тобто, неначе, зате, як

коли, куди, щоб, як

Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.

Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

Як(би) там не було, комусь належало це перевірити...

Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Він говорить те(ж), що й інші свідки.

Усе іде, але не все минає.

То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

Гарний хлопець, та не для мене.

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Лице рум’яне, та серце кам’яне.

сполучники підрядності вживаються для зв’язку частин у будь-якому складному реченні

сполучники сурядності поєднують слова між собою, є членами речення

сполучники підрядності служать для зв’язку однорідних членів речення

сполучник – службова частина мови

сполучник – самостійна частина мови

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.

(Як)би краще виконати завдання?

(За)те її люблю, мою Україну убогу...

Не думай (про)те, що сталося.

Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.

(Як)би мені крила, у небо б злетіла.

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

(Як)би хліб та одежа, їв би козак лежа.

зате, та, якби, якщо

і, або, чи, мов

але, мовби, начеб, втім

чи, начебто, немовбито, проте

як, мов, що, ніж

зате, якби, якщо, мовби

начеб, начебто, тому що, і

немовби, немовбито, через те що, та

ніби, нібито, немов, мов

адже, отож, притому, для того щоб

незважаючи на те що, чи... чи, так що, щоб

тому що, завдяки тому що, не то... не то, проте

тому що, через те що, перед тим як, для того щоб

коли, як, доки, після того як

щоб, незважаючи на те щоб, бо, якщо

а, й, та, як

бо, але, проте, зате

аби, чи то... чи то, а, але

або, чи, хоч, наче

зате, однак, і, ні... ні

 коли, доки, через те що, щоб

якщо, якби, коли б, чи

як, наче, неначе, порте

ані... ані, щоб, аби, коли

зате, аби, щоб, хай

однак, та, а, як

а, але, проте, зате

або, чи, хоч, коли

і, та, а, але

поте, але, однак, ані... ані

а, але, та, і

й, та, і... і, або

і, та, ні... ні, ані... ані

аби, і, ні... ні, проте

або, хоч, або... або, чи... чи

щоб, аби, якби, коли б

якщо, якби, коли б, як

якщо, бо, тому що, так що

наче, неначе, як, хай

для того щоб, якщо, коли б, щоб

 хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай

хай, щоб, аби, після того як

доки, бо, тому що, коли б

хоч, хоча, хай, щоб

нехай, хоча, так що аж, для того щоб

завдяки тому що, щоб, бо, як

аби, для того щоб, нехай, хоч

хоч, наче, мовби, щоб

так що, бо, тому що, незважаючи на те що

бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим щоб

як, поки, щоб, для того щоб

аби, доки, поки, коли

перед тим як, після того як, коли, доки

перед тим як, як, аби, наче

що, щоб, як, доки

Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Не грайся хлібом – то/ж/бо гріх.

Ну що/б, здавалося, слова...

Як/же я тепер вернуся до батька, до матері?

В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай.

Що/б не робив, роби тільки найкраще!

Взимку холодно, за/те комарі не кусаються.

бо

адже

тобто

оскільки

тому що

На прохання

В десять годин

Йти по гриби

На вимогу

Прості, складні, складені

Похідні, непохідні

Одиничні, повторювані, парні

Сурядні, підрядні

Як(би) мені хотілося поїхати на відпочинок

Учитель розповів про(те), як писати твір

Прийшли б вчасно, як(би) не злива.

Як(би) виконати правильно?

Через те що,нібито,немовбито

Якби,тому що,після того як

Зате,неначебто,для того щоб

Як тільки,томущо,притому

ні-ні, не то…не то, або…або, і.

і, й, та( в значенні і), ні...ні, як-так;

або, чи, то, хоч, чи…чи;

також, не тільки, а, але

виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх;

вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення;

виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні;

вносить різні додаткові відтінки значення в речення