Сполучник

бо

адже

тобто

оскільки

тому що

Принеси води, бо дуже хочу пити.

З’явились хмари, так що буде дощ.

Коли бажання добре, то й дорога легка.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Хоч була пізня осінь, день стояв погожий.

І сказала мати: ”Як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?”

Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немов/би все заснуло.

То/ж сіль землі, то/ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Вибач мені за/те, що була неввічлива.

Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.

То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.

Як/би не переймався, балачками визнання не здобудеш.

Як/би знали, не те б заспівали.

Ми вірші пишемо про/те, як стати біля дум на варті.

Я хочу жити так, що/б серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Всяк лицар має з королем ходити у походи, за/те він матиме собі і ласку, й нагороди.

За/те, що жили ми в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки.

Як/би мені хотілося, щоб літо ніколи не закінчувалося!

Про/те , що сьогодні свято, ми дізналися випадково.

Як/би ви прокинулися раніше, то не запізнилися б.

Заховайтеся за/те дерево, у якого розкішна крона.

Поміркуйте про/те , що порадити своїм друзям.

Як/би дівчата не любили гомоніти, а мовчать.

Як/би не було важко, іди до своєї мети.

Як/би знав я чари, що спиняють хмари.

Як/би там не було, ми мали це перевірити.

Як/би хотілося мені щастя знайти у світі.

О, що/б я не робив, любов моя вмиратиме зі мною.

Слова солодкі говорилися про/те, щоб волю дать нещасному народу.

Як/би я тепер хотіла у мале човенце сісти.

Що/б ми щасливими були, ти розпали багаття, розпали.

Ледве стримую докори свого серця за/те, що завинила без вини.

Там починаються поети, де починається душа.

Я стрів тебе, як день волошку в житі.

Ми з такого роду, що любить свободу.

Човен загойдавсь і поплив, куди хотів.

Ніхто не скаже, коли почалося козацьке лицарство.

Як зветься вітер, що несе надію людям?

Гори мріють про небо, якого сягнуть не дано.

А сонечко запитало, чи тепло в моїй душі.

Як/би там не було, а комусь належало це перевірити.

Як/би було десять рук, усім би робота знайшлася.

Як/би ви знали паничі, як люди плачуть живучи.

Як/би відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

Як/би не було зими, за кожух не дбали б ми.

Як/би руки не працювали, а розум над ними пан.

Хоч важка ула дорога, за/те наша перемога.

Як/би не було хмар, ми б не знали ціни сонцю.

Що/б інших навчати, треба самому вміти.

Розумний хоч і знає, про/те завжди спитає.