СПОЛУЧНИК

Бо, тому що, оскільки, якби, дарма що.

А, і, коли, зате, або.    

Бо, та, проте, начебто, ніби.

Але, мов, як, щойно, якщо.  

Хай, ні...ні, ледве, й, однак.

Ледве, дарма, хай, нехай, бо.  

Бо, тому що, у зв'язку з тим що, оскільки, через те що.

Коли, як, та й, через те що, коли б.     

Якщо, аби, наче, немов, оскільки.

Як тільки, якби, аби, хоч, для того щоб.

Причинові, часові, умовні, мети, єднальні.

Часові, умовні, мети, порівняльні, розділові.

Причинові, часові, умовні, мети, допустові, порівняльні, з'ясувальні.

Мети, допустові, порівняльні, з'ясувальні, часові,

Часові, умовні, причинові, єднальні, допустові, з'ясувальні.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова незмінна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Через те що, чи...чи, проте, хай, і.    

Ніби, чи, хоч, бо, для того щоб.

Або, чи, або...або, чи...чи, не то…не то.

Що, або...або, аби, ледве, але.

Як, то...то, оскільки, дарма, а.

Аби, для того щоб, як, начебто, якщо.

Оскільки, що, щоб, й, та.

А, але, теж, або, чи.

Бо, тому що, зате, хай, ні...ні.    

Коли, тільки, ледве, проте, щойно.

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Аніж, мовби, тобто, наче, хоч.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Протиставні, з'ясувальні, причинові, часові.  

Єднальні, розділові, допустові.

Розділові, мети, умовні, порівняльні.  

Єднальні, протиставні, мети.

Єднальні, розділові, протиставні.

Немовби, що, щоб, як, хоч.   

Начебто, хай, аби, для того щоб, якщо.

Неначе, тільки, як, щойно, ледве. 

Немовбито, мов, немов, наче, ніби.

Як, у зв'язку з тим що, оскільки, тому що, та.

І, та, ні...ні, що, хоч.    

Не то...не то, або, також, то...то, після того як.

Але, незважаючи на те що, й, немовбито, якщо.    

Та, й, аби, бо, але.

А, але, однак, зате, проте.

В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай.

Та пітьма не так уже мучила Соломію, про/те вогкий холод проймав її наскрізь.

То/ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель.

Та й вона те/ж казала.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Що/б не трапилося — будь людиною.

Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

Що/б жить — ні в кого права не питаюсь!