Стефаник ЗНО2

Іван з кумом Михайлом

Іван з дружиною Катериною 

Катерина з кумою Тимофіхою 

куми Михайло та Тимофіха

персоніфікація та метонімія

порівняння та метафора

фразеологізм та градація

епіфора та риторичне звертання

«…гриби і ягоди збирав краще за всіх і розмовляв з усім живим, що росло і рухалось навколо»

«…ніколи не їв коло стола. Все на лаві»

«…курей зіцірував. То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір’я і порпати гній»

«…до церкви ходив лише раз у рік, на Великдень»

Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук

Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не бійси, є і моє, і твоє

Але Іван не дивився у той бік. Ймив стару за шию і пустився з нею в танець.

Вбігли сини і силоміць винесли обох із хати.

батько Василя Стефаника

один із односельців письменника (Стефан Дідух або Іван Ахметійчук)

рідний брат прозаїка

сам автор твору

боротьба за світле майбутнє

тяжкої праці хлібороба, страдницької долі селянина

еміграції як пошуку кращої долі

соціального гноблення і знущань 

Ото-с ні, небоже, зібгав у дугу! Але доки ні ноги носє, то мус родити хліб! 

…а лишіть же ви собі жінку, таже вона вам не воріг, та й дітем своїм не воріг, та її банно за родом та й за своїм селом.

…За цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ця земля не годна кілько народа здержати та кількі біди вітримати…

…Муть вас люди нагадувати та й хреста вашого на світу неділю не минуть

син Івана Дідуха

кум Михайло

один із односельців Івана Дідуха

Іван Дідух

кум Михайло

односелець Яків 

Катерина Дідух 

Іван Дідух

танець головного героя з дружиною

хрест на горбі

поріг рідної хати

пісня про загублені молоді літа