СТОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

За давньогрецькою легендою, морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина безсмертним і невразливим для ворожих стріл, скупала його у водах священної річки Стікс. Та, купаючи, вона тримала дитину за п’яту, якої не торкнулася вода, тож п’ята залишилася незахищеною. Хлопчик виріс і став непереможним воїном. Однак в одному з боїв стріла, спрямована рукою бога Аполлона, вразила його в п’яту, і герой загинув.

З того часу будь-яке слабке, вразливе місце в людини називають

Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.

Та згодом вислів набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.

В античній Греції лаврове дерево вважали символом бога Аполлона, покровителя мистецтва. Переможців на змаганнях (музичних чи поетичних) нагороджували вінком із лаврових гілок, від чого пішло слово «лауреат». Такий звичай зберігся і до нашого часу.

У сучасному розумінні «одягти лавровий вінок» — означає

Науковцям про зимівлю раків достеменно відомо мало. За однією версією, раки виривають у піску або камінні глибокі нори, в яких сплять усю зиму, тому знайти їх важко. За іншою — вони лазять по дну і навіть нерідко розмножуються.

Хай там як, а визначити, де саме раки зимують, — непросто.

Тому цей фразеологізм означає

Головний персонаж казки І. Франка (1856—1916), пройдисвіт, який обдурює всіх звірів і в останній момент уникає заслуженої кари. Казку написано за мотивами поеми Й. В. Гете «Райнеке Фукс».

У переносному значенні — підступна й хитра людина. Назвіть фразеологізм

Донька троянського царя Пріама і його дружини Гекуби. Аполлон наділив її даром пророцтва, та коли вона відкинула його кохання, він зробив так, що її пророцтвам ніхто не йняв віри. Леся Українка створила однойменну драму у 1901—1903 pp.

У сучасній мові це ім'я — провісниця всякого лиха. Що це за ім'я?

Фразеологізм походить із латини, яка до XVIII ст. була мовою науки та культури в усій Європі. У буквальному перекладі вислів означає бажану особу. Найчастіше вислів використовують для характеристики ставлення до дипломатичного представника в тій країні, яка його приймає.

У переносному значенні вислів означає — особа, до котрої ставляться прихильно.

Вислів походить з книги грецького письменника й історика Плутарха, де розповідається про те, що після падіння Трої жінки відрізали шлях відступу своїм чоловікам. У переносному значенні фразеологізм означає рішуче порвати з минулим.

За Біблією, це — їжа, яку Бог посилав юдеям щоранку з неба протягом сорока років, поки вони йшли пустелею в землю, обіцяну їм Богом (Вихід, 17, 14-16). До речі, у пустелі й нині росте їстівний лишайник леканора. Його плоди — дрібні білі кульки, схожі на крупу, — споживалися місцевими жителями.

Вислів вживається у значенні: несподівано одержані життєві блага.

Таке порівняння неодноразово трапляється в Біблії, наприклад у Книзі притч Соломона: «Збережи заповіді мої — і будеш живий". Воно пов’язане з особливою цінністю людського органу, адже ушкодження цього органу призводить до невиліковності.

Фразеологізм означає пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь або кого-небудь.

В одній із євангельських притч розповідається про чоловіка, який перед тривалим від’їздом доручив рабам оберігати його гроші: одному дав п’ять талантів (талант — давня єврейська срібна монета), другому — два, а третьому — один. Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, що отримав один талант, закопав його в землю, щоб зберегти. Повернувшись, хазяїн наказав рабам звітувати про майно. Він похвалив тих, хто вклав гроші у справу й отримав прибуток для господарства, і висварив того, хто не скористався можливістю збагатити хазяїна.

Отже, фразеологізм означає не використати всіх можливостей, не розвивати своїх здібностей, втратити їх. Що це за фразеологізм?

Персонаж однойменної казки (1697) французького письменника Ш. Перро — переслідувана жорстокою мачухою бідна дівчина, яка після багатьох поневірянь одружується з принцом.

У переносному значенні — безправна істота, яка увесь час працює на інших, смиренно сприймаючи образи. То цей персонаж?