Сухомлинський " Ґавеня і Соловей"

Ґавеня і Соловей

Вивела Ґава одне-єдине пташеня - Ґавеня. Вона любила своє дитя, частувала його смачними черв'ячками.

Та ось полетіла Ґава по їжу й пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема. Заплакало Ґавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.

Почув Соловей плач Ґавеняти. Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до гавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню. Аж вітер притих, заслухався.

А Ґавеня, мов і не чує солов'їного співу, плачем заливається.

Та ось почуло Ґавеня - десь удалині пролунав материн голос: кра, кра... Умить перестало воно плакати й каже:

- Чуєш, це моя мама співає! Замовкни, будь ласка, не пищи!

- Кра, кра-кра... - залунало поблизу, і Соловей замовк. Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того вечора ліс не чув солов'їного співу

ₒ Скількох пташенят вивела Ґава?

ₒ Куди полетіла Ґава?

ₒ Чому Ґавеня плакало?

ₒ Хто підлетів до Ґавеняти?

ₒ Що зробив Соловей?

ₒ Коли Ґавеня заспокоїлося?