Т.Г. Шевченко "І мертвим, і живим..."

У грудні 1845 року в с. В’юнищах.

25 грудня 1845 року в Переяславі.

Січень 1843 р., Санкт-Петербург.

18 листопада 1845 року в Переяславі.

заповітом.

посланням.

елегією.

баладою.

Радуйся, Ты бо обновила еси зачатыя студно.

(Акафіст Пресвятій Богородиці. Ікос 10).

Духъ истины, его же міръ не можетъ пріяти, яко не видитъ его, ниже знаетъ его (Иоанна, глава 14, стих 17).

Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных...(Иеремии. Глава 9, стих 1).

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть (Соборное послание Иоанна. Глава 4, с. 20).

Зображення Коліївщни – боротьби українського народу проти польської шляхти у 1768 році.

Показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.

Зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.

Зображення трагедії жінки-покритки і дитини-безбатченка в умовах тогочас­ного суспільства.

«Кайданами міняються, / Правдою торгують. / І Господа зневажають…»

«Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались...»

«У нас воля виростала, / Дніпром умивалась…»

«Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!»

Вони багато їдять і сплять.

Не читають класичної літератури.

Правдою торгують і Бога зневажають.

Байдужі до долі дітей-сиріт.

Великою руїною.

Пограбованою і приниженою.

Квітучим раєм.

Дівчиною-красунею.

на небі;

у чужому краю;

у рідній країні;

неподалік від місця, де ти народився.

поважати один одного;

писати художні твори про минувшину;

вирушити за кордон на пошук щасливої долі;

чужому навчатися і свого не цуратися.

дворян

письменників

іноземців (німців)

священників

антитезу

антоніми

епітети

метафору

плаче над остаточно втраченою волею України.

погрожує кривдникам страшним судом.

не сподівається на будь-які зміни.

висловлює надію на відродження України.