Т. Шевченко "І мертвим, і живим, і ненародженим..."

Вони багато їдять і сплять.

Правдою торгують і Бога зневажають.

Байдужі до долі дітей-сиріт.

Не читають класичної літератури.

Відцурався від народних традицій.

Зневажає мову.

Намагається виїхати за кордон.

Не цікавиться історичним минулим рідного краю.

На небі.

Неподалік від місця, де ти народився.

У чужому краю.

У рідній країні.

Великою руїною.

Пограбованою і приниженою.

Квітучим раєм.

Дівчиною-красунею.

Чарівне диво.

Нові помешкання.

Добро.

Райський куток.

Сибір.

Дніпро.

Дивний рай.

Міф про волю.

Дівочою красою.

Дивовижною планетою.

Тихим раєм.

Кутком світла і тепла.

Чужому навчатися і свого не цуратися.

Поважати один одного.

Писати художні твори про минувшину.

Вирушити за кордон на пошук щасливої долі.

Гнівається на них через їх неосвіченість.

Просить не дурити дітей.

Висловлює занепокоєність з приводу їх поневолення.

Вважає марною справу щодо національного виховання дітей і молоді.

Домислом і упередженням кожного.

Поемою вільного народу.

Заплутаною і чітко не обґрунтованою.

Недоопрацьованою суспільством.

Намагається залишити українців виїхати за кордон.

Не вивчають рідної.

Говорять суржиком.

Не складало віршів і пісень українською.

 селян  

інтелегенції

молоді

козаків

 Дівочою красою

Дивовижною планетою

Тихим раєм

Матір′ю

 погрожує кривдникам страшним судом

не сподівається на зміни

висловлює надію на відродження України

вважає, що сподіватися треба лише на Бога

правда, і сила, і воля

правда, і слава, і воля

правда, і доблесть, і доля

правда, і братство, і воля

звернення до тогочасної української еліти, яка має дбати про свій народ, його історію, культуру та державність.

критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

засудження конформізму (пристосуванства) значної частини української еліти: «Славних прадідів великих правнуки погані»

критичний перегляд національної історії з метою уникнути помилок дер­жавотворення у майбутньому («Прочитайте знову тую славу…»)

заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності

показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів

критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

викриття лакейського схиляння перед чужоземним і заклик: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»;

соціальнo-побутова поема

повість

ліричний вірш

поема-послання