Тарас Шевченко. Поема "Катерина"

Івана

Гриця

Степана

Павла

В Польщу

В Росію

В Туреччину

В Рмунію

В честь свого батька

В честь тодішнього царя

В честь батька дитини

Дитину назвали батьки дівчини

Бо співчуває долі доньки

Бо не знає хто буде її ховати

Бо не хоче її відпускати

Бо хвилюється за долю онука

Пішла до сповіді

Попросила благословення в батьків

Взяла землі під вишнею

Тричі перехрестилась

Своїй сестрі

Усім дівчатам

В.Жуковському

Якову де Бельмену

Батько забрав його до себе

Служив козачком у пана

Став жебраком

Був поводирем у сліпого кобзаря

тополею

вербою

калиною

березою

Катерину

Івася

Старця

Москаля

"Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами."

"Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знало серденько."

"Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила."

"Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Знущаються вами."

"Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи."

Мовчки вирядила у дорогу

«Виховуй свою дитину як знаєш».

«Не з’являйся більше на мої очі».

Згоріла

Втопилась

Померла від голоду

Замерзла під чужим тином