Тест «Найважливіші випадки написання м’якого знака»

а) у середині слів після літер д, т, з, с, ц, л, н, р перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки;

б) після літер д, т, б, п, ц, л, н, якщо вони передають м’які приголосні звуки [д΄ ], [т΄], [б΄], [п΄], [л΄], [ц΄], [н΄];

в) після літер, що позначають м’які приголосні звуки у середині складу перед літерою а;

г) у буквосполученнях -льц-, -ньц-, -нь-ч, -ль-ч, що походять із –льк-, -ньк-.

а) хто-небудь, сопільчин, галці;

б) вишеньці, людськість, льодовий;

в) стілчик, не виспавшись, сопілонька;

г) скриньці, топольці, осліньчик.

а) після літери л навіть перед наступним м’яким приголосним звуком;

б) після літер д, т, з, с, ц, ж, ш у словах іншомовного походження та р;

в) після р у кінці слова;

г) після літер д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова або складу.

а) поставте, ненчин, вірте;

б) пончик, камінчик, мізинчик;

в) менший, мисці, кінский;

г) ялинці, Галинці, соньця.

а) перед буквами, що позначають тверді приголосні;

б) у кінці слова;

в) перед ї, йо та я, ю, є, що позначають два звуки;

г) після н перед шиплячими.

а) у середині слів після літер д, т, з, с, ц, л, н, р на позначення м’якості приголосного звука перед голосним о;

б) після літер д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова або складу перед наступним твердим приголосним звуком;

в) після літери л перед наступним м’яким приголосним звуком;

г) між двома м’якими приголосними.

а) після літер, що позначають губні, шиплячі, г, к, х, ґ та р у кінці слова;

б) після літери р, що позначає твердий звук [р] у кінці складу;

в) після літери, що позначає приголосний звук, який стоїть після голосного;

г) в усіх словах української мови, які містять в собі дві однакові літери.

а) тіл...ки, біл…мо, дев’ят...сот, кул...гати;

б) куз…ня, скандал…ник, ін...ший, лял…ці;

в) кобзар…, тан…ці, лял...чин, близ...кий;

г) стан…те, слиз...кий, злаз…те, т...охкати.

а) київський, посунься, тінью;

б) ньюанс, медальйон, меньше;

в) різьба, Харків, чотирьма;

г) поліський, доньці, Горький.

а) при збігу приголосних на позначення подовжених м’яких звуків;

б) всередині складу для позначення м’якості попереднього приголосного звука перед [о];

в) для позначення твердості попереднього приголосного звука;

г) завжди після літери, що позначає твердий приголосний звук.

а) учительчин, няньці, рибалці;

б) матінці, яблунці, Ніньці;

в) сопільці, бурульчин, тонший;

г) Парасьці, тополці, кузьня.

а) бадьорість, льох, грільці;

б) мільйон, рибоньці, мудрець;

в) пеньок, майорить, секретарь;

г) бойовий, працевитий, кобзар.