Творчість Ольги Кобилянської, Василя Стефаника та Володимира Винниченка

у Чернівцях

у Львові

у Гурі-Гоморі

у Станіславі

Володимир Винниченко

Василь Стефаник

Ольга Кобилянська

Михайло Коцюбинський

Василя Стефаника

Михайла Коцюбинського

Івана Франка

Володимира Винниченка

"Тіні забутих предків"

"Impromtu phantasie"

"Момент"

"Камінний хрест"

"Valse melancolique"

"Людина"

домінування жанру новели

романтизм як стильова течія

експресіонізм як стильова манера

глибокий психологізм, ритміка і сильний ліричний струмінь

домінування жіночої тематики

літературна фантастика

автор одного із перших утопічних романів "Сонячна машина"

автор першого урбаністичного роману

основоположник українського символізму

драматург, окремі п′єси якого здобувають загальноєвропейську популярність

засновник театру "Березіль"

зображення еміграції українського народу кінця 19 століття

зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнули краси

історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації

зображення дівчинки, а згодом дівчини духовної чистої і від того сильної

"Момент" В. Винниченка

"Valse melancolique" О. Кобилянської

"Камінний хрест" В.Стефаника

"Impromtu phantasie" О. Кобилянської

"Момент" В.Винниченка

"Камінний хрест" В.Стефаника

"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського

"Impromtu phantasie" О.Кобилянської

"Коли мала десять років, строїв у її родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян. Він був молодий, гарний і чисто аристократичної вдачі..."

"Вона тихо пішла, а я сидів, і в мені з мукою щеміло осиротіле щастя. Наді мною синіло небо, і сонце палило мою похилену непокриту голову, а в душу вростав і вбирався в журні, прекрасні, чисті квіти минулого образ панни..."

"Навчила мене її розуміти й відгадувати по "мотивах", одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика..."

"Однак Ганнуся недармо завзялася зігріти любов'ю сей type antique. Розпадалася коло неї. Була така ніжна й тепла, така добра, якою не бачила я її ще супроти нікого, — і се все не осталося без наслідків..."

"Не раз ранком, іще перед сходом сонця, їхав Іван у поле пільною доріжкою..."

після приходу із війська Іван отримав у спадок від батьків горба найвищого і найгірше над усе сільське поле

герой-революціонер та панночка Муся намагаються перетнути кордон

подруги любили слухати вальс Шопена у виконанні Софії

Іван ходив до церкви лише один раз у рік, на Великдень

герой просить гостей найняти заупокійну службу після звістки про його смерть

героїня, коли чує музику, готова вмирати, стає божевільно-відважною, великою, погорджуючою, люблячою

"У вас револьвер є? — вмить зупинилась вона передо мною. Великі, чисті очі її змінилися, стали якісь злі, сталеві, темні. Дитяча нижня губа тісно стислася з другою, і, здавалось, вона держала голку в цих губах. Вся вона стала якась туга, тверда. Я вийняв револьвер і дав їй..."

"Напишіть так: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя". Більше нічого..."

"Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно..."

"Годинами перележувала на спині в траві і вслухувалась в дзвонення якогось стародавнього історичного монастиря, — вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабла..."

"На подвір'ю Іван танцював дальше якоїсь польки, а Іваниха обчепилася руками порога і приповідала: "Ото-мси ті віходила, ото-мси ті вігризла оцими ногами!"

"Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, з суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю..."