Україна в період загострення кризи радянської системи

згортання хрущовських реформ.

реалізацію державного суверенітету республіки.

скорочення масштабів сталінських репресій.

поглиблення політики «перебудови».

низьку якість обслуговування в торговельних закладах

розкрадання державного майна на робочих місцях

технологічну відсталість харчової промисловості

систематичне пияцтво на робочому місці

політико-ідеологічної кризи радянської моделі розвитку.

утвердження принципів політичного плюралізму.

активізації дисидентського правозахисного руху.

становлення багатопартійності в суспільстві.

завершення «хрущовської відлиги»

зародження Народного руху України

створення Української Гельсінської групи

початок «косигінської реформи»

хронічний дефіцит товарів широкого вжитку

низький рівень соціального захисту населення

політичну активність старшого покоління

дитячу безпритульність

посилення економічної самостійності

деформованість структури економіки

зростання конкурентоспроможності продукції

зниження матеріало- та енергомісткості виробництва

створення Української робітничо-селянської спілки.

поява праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

організація в Києві клубу творчої молоді «Сучасник».

діяльність Української Гельсінської групи.

1965 р.

1972 р.

1976 р.

1982 р.

відновлення в правах несправедливо засуджених, звинувачених осіб.

засудження фактів втручання СРСР у справи країн Східної Європи.

ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини.

унесення до Конституції УРСР положення про свободу віросповідання.

узагальнююча назва посадовців різних рівнів, що є ланками командно-адміністративної системи

система, за якої функціонують і ведуть боротьбу за владу партії різної політичної орієнтації

політика розміщення промислових об’єктів без урахування наявної сировинної бази, трудових ресурсів тощо

система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування

«відлига»

«застій»

«перебудова»

«незалежність»

домагатися внесення до Конституції УРСР положень Заключного акта Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі

знайомити світову громадськість з фактами порушень на теренах України Загальної Декларації прав людинини

домагатися ліквідації монополії КПРС на владу, передання влади З'їзду народних депутатів

сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості із Загальною Декларацією прав людини

залучити європейське співтовариство до реалізації Україною конституційного права на вихід зі складу СРСР

домагатися, з метою вільного обміну інформацією та ідеями, акредитування в Україні представників зарубіжної преси

поява концепції «розвиненого соціалізму» внаслідок усвідомлення нереальності побудови комунізму.

розмежування владних повноважень між Комуністичною партією України та Радами народних депутатів.

утвердження принципів плюралізму на хвилі протестних настроїв у суспільстві.

зростання самостійності та активності громадських неурядових організацій.

утворенням Української Гельсінської групи.

зміною вищого керівництва Комуністичної партії України.

поширенням «самвидавничого» журналу «Український вісник».

акцією протесту під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків».

УРСР є організацією диктатури трудящих і експлуатованих мас пролетаріату та найбіднішого селянства

державною мовою УРСР є українська мова, УРСР забезпечує її функціонування в усіх сферах суспільного життя

уся влада в УРСР належить народові, який здійснює державну владу через Ради народних депутатів, що становлять політичну основу УРСР

УРСР складається із семи областей і Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки

керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи є Комуністична партія Радянського Союзу

найвищим законодавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР є Рада Народних Комісарів УРСР

основу економічної системи УРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної та колгоспно-кооперативної власності

розширення господарських прав республік.

посилення централізованості планування.

ліквідації директивного планування.

утворення вільних економічних зон.

автомобілебудівної

верстатобудівної

суднобудівної

авіабудівної

мирний, ненасильницький характер боротьби

поширення руху лише в західних областях України

координація масових антиурядових акцій з московськими групами

домінування релігійної течії, її підтримка православною церквою

не набув широкої підтримки серед населення через жорстокість репресивних заходів влади та апатію в суспільстві.

зосереджувався на захисті лише соціальних прав людини, залишаючи поза увагою проблеми захисту релігійних свобод.

не викликав занепокоєння партійного керівництва та спецслужб, оскільки влада не вбачала в ньому загрози існуючому режиму.

був орієнтований на розв’язання гострих економічних проблем, перебуваючи під контролем незалежних профспілок.

збільшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

завершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти.

поява навчальних закладів нового типу — гімназій, ліцеїв, колегіумів.

переорієнтація профтехосвіти на підготовку фахівців сфери обслуговування, бізнесу

П. Загребельного

В. Стуса

В. Чорновола

С. Параджанова

бюрократизмі державного управлінського апарату

непопулярності легкоатлетичного спорту

погіршенні стану здоров’я молодого покоління

соціальній незахищеності людей похилого віку

прогресуючий занепад у рамках загальносоюзної економіки

зниження матеріало- та енергомісткості виробництва

зростання конкурентоспроможності продукції

посилення процесів децентралізації управління промисловістю

М. Руденка, письменника, автора поезій «Всесвіт у тобі»; керівника Української Гельсинскої групи.

С. Параджанова, кінорежисера, автора фільмів «Тіні забутих предків», «Колір гранату».

В. Стуса, поета, автора збірок «Круговерть», «Зимові дерева»; члена Української Гельсинскої групи.

Є. Сверстюка, філософа, письменника, дисидента, автора збірки «Блудні сини України».