Українська література, підготовка до ЗНО 1

"На Аскольдовій могилі / Поховали їх - / Тридцять мучнів українців, / Славних, молодих..."

"Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!"

"Чи не той то хміль, / Що коло тичини в'ється..."

"Засвіт встали козаченьки / В похід з полуночі..."

"В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля."

Ігор - "Хочу-бо списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити..."

Боян - "Не десять соколів на стадо лебедів пускає, а свої віщії персти на живії струни накладає..."

Овлур - "... поскочив грностаєм в комиші і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком."

Святослав - "О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати."

Всеволод - "Один брат, один світлий ти, - Ігорю! Оба ми є Святославичі!"

Наталка Полтавка

Марічка Гутенюк

Галя Гудзь

Мелашка Кайдаш

Ярославна

"Кавказ"

"Заповіт"

"Мойсей"

"Уривок з поеми"

"Страшні слова, коли вони мовчать..."

Еней

Евріал

Мойсей

Єгошуа

Яким Сомко

І.Котляревського

Панаса Мирного

І.Нечуя-Левицького

П.Куліша

М.Куліша

Божого чоловіка

Василя Невольника

Омелька Кайдаша

Івана Палійчука

діда Уласа

"Мина Мазайло"

"Кайдашева сім'я"

"Intermezzo"

"Мартин Боруля"

"Тигролови"

М.Коцюбинський

В.Стефаник

О.Кобилянська

Леся Українка

Г.Тютюнник

Той мурує, той руйнує, / Той неситим оком / За край світа зазирає, / Чи нема країни, / Щоб загарбать і з собою / Взять у домовину.

Полтава згоріла дощенту. Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев’яних церков. Вітер був сильний. Полум’я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів — всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ.

Ось хлопці верхи — чоловік з дванадцять — цілий загін з рушницями через плечі, в папахах, оточені зграєю здоровенних гостровухих собак. Коли б не ці мисливські собаки, можна б подумати, що це козацький загін. А таки козацький, бо це ж уссурійські козаки.

Рештанти стали підводитись, забряжчали важкими цепами. Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння... Плакали люди, обнімаючи своїх безталанних братів; подавали їм на прощання — кожен по своїй спроможності: той шага, той копійку, а хто й гривню...

Коли ж дивиться, аж ізнов не гаразд починається на Вкраїні. Свари да чвари, і вже гетьманською булавою почали гратись, мов ціпком.

"Чорна рада"

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

"Мартин Боруля"

"Захар Беркут"

"Тіні забутих предків"

звільнення митця від залізних обійм міста

зустріч митця з селянином

звернення героя до сонця

пісня жайіоронка

прощання з нивами

«Енеїда»                 

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»                                 

«Мартин Боруля» 

«Кайдашева сім’я»           

«Лісова пісня»

"Соняшні кларнети"

"Звершин і низин"

"Камена"

"Зів'яле листя"

"Мій Ізмарагд"

усмішках

байках

новелах

гуморесках

анекдотах

"У теплі дні збирання урожаю"

"Лебеді материнства"

"Блакитна Панна"

"Чари ночі"

"Ви знаєте, як липа шелестить"

"Тигролови"

"Маруся Чурай"

"Чорна рада"

"Три зозулі з поклоном"

"Майстер корабля"

діда Семена

мольфара Юри

Омелька Кайдаша

дядька Лева

Перелесника

Іван Дідух, Катерина, Михайло

Яким Сомко, Кирило Тур, Леся

дядько Лев, Русалка Польова, Водяник

Софія, Ганнуся, Марта

Андрюша, дегенерат, мати

Іван Драч

Євген Маланюк

Василь Стус

Андрій Малишко

Дмитро Павличко

дядько Тарас - Фійона

Медвин - Наталка Сірко

прабаба Марусина - Самійло-косар

поштар Левко - Марфа

Тайах - Сев

Олександра Довженка

Григора Тютюнника

Олеся Гончара

Юрія Яновського

Михайла Коцюбинського

кіно

море

місто

вітер

державу

Се лиш спомин вам буде, лиш сон,

  Невгасаюча туга,

  Щоб, шукавши її, став мій люд

Паном земного круга - І.Я.Франко

Кожне слово

нашої мови

проспіване у Пісні

тож пісенними словами

з побратимами

у товаристві розмовляємо - Є.Маланюк

Для нас вона в світі єдина, одна

 в просторів солодкому чарі…

 Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі - В.Сосюра

На кого завзявся Каїн?

 Боже, покарай! –

 Понад усе вони любили

Свій коханий край - П.Тичина

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше! - Л.Костенко