Українська народна казка "КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА"

В Києві

у Львові

у Вінниці

золото

свою доньку

Кирила Кожум`яка

королівство

закохався й полюбив її

зненаведів князівну

з`їв її

Князя

дочку князя

Кирила Кожум`яка

київський народ

зробила з аркушу літачок

голубом

вісточку передала жителькою Києва

ручне знаряддя для прядіння.

міра ваги, близько 16 кг.

старші князівські воєначальники.

Князя

Кирила Кожум’яка

київський народ

дітей

над Дніпром

у лісі

у м. Києві

в сусідньому містечку

князівну

жителів містечка

старшину

малих дітей

взяв булаву, що мала, пудів десять

прочитав молитву напередодні, і просив захисту в Бога

Обмотався коноплями

взяв гострий меч та щит, виготовлений з найміцнішого дерева

взяв військо Київське

обсмолився смолою

Битися

Миритися

Домовлятись

нічого не робив

 кинеться до Дніпра, щоб охолонути й напитись

молився

їв лід

розігрівся так, що взірвався

попирхнувся своїм вогнем

змій переміг

Кирило поранив змія

Кирило

Змій

Так

Ні

Подарував своє князівство

Віддав заміж свою доньку за Кирила

Назвав в його честь те місце, де він жив, Кожум’яками.

Осипав золотом

А змій як побачив красуню князівну, то й полюбив її одразу.

— А що, Кирило? Битися прийшов чи миритися? — Де вже миритися! Битися з тобою, з душогубом проклятим!

А змій як вогонь горить, так йому жарко, — кинеться до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб охолодитися трохи.

Діточки як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум’яка не витерпів, заплакав та каже:

— Ну, для вас, для малих діток, я все зроблю.