УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921 РОКІВ. ПЕРСОНАЛІЇ

Член РУП, видавець і співредактор журналу «Українська Хата», один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК. Член Центральної і Малої Рад, міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка, співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу, міністр земельних справ в уряді В. Чехівського за Директорії.

Належав до української студентської громади й у 1903 р. очолив Київський комітет Революційної української партії (РУП). 1902 р. за революційну діяльність був висланий з Києва. Разом із Д.Антоновичем редагував партійний часопис «Праця». Співробітничав у газеті «Селянин», провадив агітаційно-пропагандистську роботу. У 1906, незабаром після заснування УСДРП, разом з Д. Антоновичем, В. Винниченком і С. Петлюрою став одним з її лідерів.

Український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР). Голова Директорії УНР. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. 

Український історик та політик. У період Української революції ... влився у політичне життя — вступив у новостворену партію соціалістів-федералістів, увійшов до складу Української Центральної Ради. 22 квітня 1917 р. Тимчасовим урядом його призначено на посаду крайового комісара Галичини і Буковини з правами генерал-губернатора. Наприкінці серпня 1917 р. ... було запропоновано сформувати новий склад Генерального секретаріату УЦР. Після приходу до влади П. Скоропадського увійшов до уряду Української Держави. На посаді міністра закордонних справ йому вдалося досягти значних успіхів у міжнародному визнанні України як незалежної держави. У період керівництва ним зовнішньополітичним відомством було відкрито дипломатичні представництва України в Румунії, Польщі, Швейцарії, Фінляндії.

Український громадсько-політичний діяч, учений-економіст, кооператор і педагог, голова Ради Міністрів УНР у 1919 році. Член Малої Ради від фракції УСДРП, член і заступник голови ЦК Селянської Спілки, редактор тижневика УСДРП «Воля». У першому українському уряді посідав посаду генерального секретаря земельних справ. Був одним із авторів земельного закону УЦР. За гетьманату очолював управу Українського кооперативного комітету, викладав у Київському комерційному інституті. Після утвердження Директорії у грудні 1918 р. призначений міністром продовольчих справ в уряді В. Чехівського; пізніше очолював Раду Народних Міністрів УНР і водночас обіймав посаду міністра фінансів. Сприяв упровадженню української грошової одиниці — гривні.