ускладнене речення

Навзаході недобре спати хворим. - безособове

 Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. - означено-особове

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь, не йдіть. - означено-особове

Малих було нагодовано обідом разом із князем.-безособове

А. Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули.

Б. Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

В. Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Могутні дуби стоять замислившись.

 Білий димок догори здіймається хвилюючись. 

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Мене там мати повивала і повиваючи співала.

За лісом сходило сонце .

Я живу не так собою як тобою.

У принишклих полях ще лежить сніг.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова і вовки.

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

пахне

у полі пахне

квітами пахне

луговими квітами.

Любі друзі, в труді творіть красу життя.

Дідусь посміхнувся і сказав, що за одного вченого дають десять невчених.

Словом, як постелиш – так і виспишся.

Нам пощастило, пожежу погасили швидко.

Ми побували біля озера.

Батьки купили мені в спальню диван-ліжко.

Вдяг ясен-князь кирею золоту.

Еней був парубок моторний.

На жаль, забули свою історію.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Згаяного часу конем не доженеш.

Подбати мушу про тебе.

Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім’ята, і вабить таємницями.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.

Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

присудком

додатком

не є членом речення

обставиною