Узагальнювальне слово при однорідних членах речення

Багато і щиро ми всі працювали.

Добру кожен з нас щиро служитиме.

Ми щиро вітаємо дорогих гостей.

Розсипає сонце щедрою рукою золотаві квіти в тихому гаю.

Усе міняється, оновлюється, рветься.

Я вірю в краще майбутнє мого народу.

Ті горбочки, лани і ліси для мене повні добра і краси.

Читання книг - це труд і творчість.

Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.

Січень віє навкруги, навіває скрізь сніги.

Над кручею, за садом, на горі розквітли яблуні.

Весна розсипала по луках білі, блакитні, жовті квіти.

Осінній вітер одгуляв, і затих.

Я шукаю чистих серцем а не гострих на язик.

І барвінком і рястом квітчає весна землю.

Ніч іде в гаї, в долини, трави нахиля.

все

довкола

забіліло

подвір'я

на полях

всюди

подих

весни

І молодим, і старим - усім кортіло подивитися на це диво.

Узимку й улітку, навесні і навіть пізньої осені - завжди Львів приваблює тисячі туристів.

Козаки підготували зброю: списи, рушниці і шаблі.

Ні труднощі, ні перешкоди - ніщо не спинить нас на шляху до мети.

У людини є три біди - старість, смерть і погані діти.

Шумлять дерева дуби, берези, буки.

Бережи найцінніші скарби: здоров'я і вірного друга.

Усі: радіють і готуються до свята і дорослі і малі.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi (О. Пахльовська);

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Коцюбинський);

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині (М. Рильський).

присудки

обставини

означення

Пісні приказки прислів’я все те вражало надзвичайним багатством жарту гумору практичного розуму (І. Нечуй – Левицький);

У слові є все злагода спокій усталеність надія (П. Загребельний);

Звучать улюблені слова Держава Тризуб Булава! (Яр Славутич).

Понеси мене на крилах радосте моя (В.Симоненко).

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П.Перебийніс).

Поблискують черешеньки в листі зелененькім.

Вийди вийди сонечку на дідове полечко.

Мама співає дитині першу пісню відводить уперше до школи.

Ген неба край як золото...

Дозволь нам матусю піти погуляти.

Будь ласка принесіть мені вашу фірмову страву.

Люблю тебе мій краю росяний.

Дай мені сили природо!

у називному відмінку

у кличному відмінку

у будь-якій формі

у множині

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.(Народна творчість)

Місяць козацьке сонце .(Народна творчість)

 На горбочку мак в шапці як козак.(Г.Черінь)

 А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене брате!

Україно, доки жити буду, доти відкриватиму тебе. 

Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче! За тобою Морозенку, вся Вкраїна плаче!

Дяка щирая тобі ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько! 

підметом

присудком

будь-яким

не буває членом речення