Узагальнюючі слова при однорідних членах речення

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення, виконують одну й ту ж синтаксичну роль

члени речення, що становлять граматичну основу

декілька схожих слів, що вимовляються з інтонацією перелічення

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

У лісі в полі чи в городі розчиняюсь я в природі.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

Зима виводить на вікні свої морозяні узори.

Злітаються різні круки, консультанти і політтехнологи.

Співають навколо птахи і вітер

Подарували телефон, чохол і планшет

Ні вдень, ні ввечері не співали птахи.

Перед самою хатою росли червоні, рожеві, білі маки.

Вірний приятель – то найбільший скарб;

Зоря на небі рожева уже почала займатись;

На травах миготіла самоцвітами роса.

Залитий сонцем степ одразу принишк;

Над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла;

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі;

І будинки і дороги, і ліси все видно навкруги;

Умостився Морозенко на столітнім дубі (В.Скомаровський).

По дорозі торохтить зима на возі (Т.Коломієць).

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс(О.Сенатович).

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади (Н.Мудрик).

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

 У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Був гарний, літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (За О. Довженком).

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Леся Українка).

Засинаючи я ще чув, як увійшла мати, як укропом, соняшником і росою запахли її одіж і руки (За М. Стельмахом).

Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (За О. Гончаром).

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…        (М. Коцюбинський)

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.