В.Дрозд " Білий кінь шептало"

повість

оповідання

новела

байка

З молодими кобилками

З сторожем

З конюхом Степаном

З усім табуном

Колгоспними кіньми

Цирковими артистами

Кіньми Преживальського

Кіньми, які жили в зоопарку

Без батога

Без воза

Без цигарки

Без окулярів

світлий,але засмучений чоловік

якийсь землисто-сірий, з брудними корявими ручиськами

якийсь сірий, завжди з похнюплений, з великими сірими очима

колгосп

табун

людей

працю

крутити привід і їздити до міста

орати цілими днями поле

тягнути важкий віз, наповнений зеленею

заїзджати на ферму, бо його дратували покірні корови

Накричав на нього

Не дав напитись води

Ударив його батогом

Не дав йому трави

Дитинство

Літо

Поїздку в місто

Їжу

працьовитий, але тільки тоді, коли сам схоче

прагне до волі, бути особиствстю і разом із тим боїться виділятися, надає перевагу сірості

добрий у душі, але жорстокий у своїй поведінці та вчинках

має талант, здібності, але не хочу їх нікому показати, прикидається сірим, звичайним

прикидався покірним, слухняним

брався за найважчу роботу з радістю

зупиняв бійки й пустощі молодих коней

біг попереду всіх до водопою

повернувся гордовитим, викупаним, білим конем

повернувся викачавшись у бруді, щоб не відрізнятися від інших

примкнув до дикого табуна

примкнув до бродячого цирку