В. Дрозд "Білий кінь Шептало"

самотність

пихатість Степана

бригадне дворище

табун, гурт

у нього й досі не загоїлася на спині ранка, уподобана ґедзями

він не любив бути в загорожі

у нього особливі стосунки з конюхом

на пасовиську волів бути на самоті

становища робочої худобини

бути осторонь від інших коней

зневаги конюха

прикидатися покірним

 бездіяльність

обмеженість

безхарактерність

надзвичайну покірність

глузування з нього інших коней і хлопчика

безглуздого кружляння в приводі

відрази після водопою

тремтливої ілюзії волі та влади

нарешті знайшов спільну мову з табуном

він може більше відпочивати

його охоплює солодке почуття прощення й солідарності з конюхом

Степан усе частіше направляє його до міста

Степан безжально вдарив батогом

його позбавили завтрашнього відпочинку

треба котити воза ранковою міською вулицею

його постійно залишали самотнім

гордих білих коней

недосяжну волю

покірність і слухняність

любов до життя

луг

ліс

цирк

чистий водопій

низько схилив голову

перестрибнув рів і помчав у лугову синь

сумно заіржав

зачепив копитом хлопця

відчув запах справжньої волі

навколо було чимало соковитої трави

 був самісінький на всю луку

мокрі мітлиці лоскотали черево та груди

шелест соломи по стерні, щем спини

розлука з матір’ю

Степанові дорікання

намагання хлопчика загнуздати білого коня