Валентина Осєєва «Сини»

Одна.

Дві.

Три.

Чотири.

До них підійшла третя. 

До них підійшов чоловік.

І старенький дідусь сів відпочити на камінчик.

І старенька бабуся сіла відпочити на камінчик.

Мій син спритний і сильний.

Мій син співає, як соловейко.

Вона мовчала.

Мій син вміє добре розказувати казки.

як народний артист.

як найкращий птах.

як соловейко.

як діти на уроці музичного мистецтва.

Вона вихвалялася.

Вона мовчала.

Вона слухала.

Вона сперечалася.

- Як твої справи?

- Де працює чоловік?

- Чому ти така сумна? 

- Чому ж ти про свого сина не скажеш? 

води.

піску.

чорнозему.

добрива.

Сусід.

Чоловік.

Бабуся.

Дідусь.

Руки боліли.

Вода розпліскувалася.

Ноги викручувало.

Спину ломало. 

Троє дівчат.

Троє дітей.

Троє хлопців.

Заспівав пісню.

Поцілував матусю.

Узяв відра.

Колесом закрутився.

через голову перевертається.

пісню співає.

узяв важкі відра й поніс.

голосно привітався.

Узяв важкі відра й поніс.

Колесом крутиться, через голову перевертається.

Пісню співає, як соловейко заливається.

Обняв і поцілував матусю.

Трьох.

Двох.

Одного.

Жодного.

Бо лише він дійсно любив матір.

Бо тільки він вмів гарно співати.

Бо він один був сильним і спритним.