Види речень. Граматична основа

Сніжок припорошив землю.

Біліє сніг.

Усюди засніжило.

Падає лапатий сніг.

Спить степ.

Садок поволі розрісся.

Весь ліс стугонів.

Недбалість є матір'ю ледаря.

По гілках судять про корінь дерева

Горобину пізнають по листю.

Горіхове дерево всихає з коріння.  

Дивуєшся лісовою тишею восени.

Послухай журавлині сумні співи прощальні.

 Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх.

Незабаром зійде над рікою й лісом веселе сонце. 

За рідною землею і в раю скучно.

Батьківщина — це ріка серед поля.

За рідний край життя віддай.

Річка колихалася в місячних мережках. 

У вечірнім полі тануть лебеді.

Батько вишні садив на межі. 

На луки лягло тихе надвечір’я.  

Накрапає теплий дощик.  

На галявині пахло свіжою травою. 

розповідні, питальні, окличні

розповідні, питальні, спонукальні

прості, складні, розповідні

односкладні, двоскладні, поширені

Нарешті прийшло літо!

Не бійтесь заглядати у словник.

Синичко-сестричко, де твоє гніздечко?

От і осінь прийшла.

Мова — великий дар природи.

У кожного народу є своя мова.

Ми любимо нашу українську мову. 

Вивчайте, любіть свою мову!

Хто може випити Дніпро?

Вітер виє голодним вовком. 

З добрим держись, а лихого стережись.

Чому в нічному небі мерехтять зорі?

Ой зійди, зійди, ясне сонечко. 

Стоїть гора високая.  

Що місяцю зіроньки кажуть

Умій вчасно сказати і вчасно змовчати .

Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Яка чудова українська мова!

Чому не спить верба в прозору осінь?  

Ідіть, сини, погуляйте.