Виділення вставних слів на письмі комами

Заспівай мені, мамо моя, як, бувало, колись над колискою (О. Богачук). 

О дубе, дубе, хто тобі дав сили устояти проти вітрів і злив? (Л.Забашта). 

Скажіть, будь ласка, фантасте Уеллс, чи буває фантазія похмуріша за дійсність? (Л. Костенко).

Мабуть, земля, яка тебе зростила. Мабуть, народ, який тебе садив (Л.Забашта). 

даруйте

гадаю

вибачте

якщо Ваша ласка

Будь ласка, будь мужнім і сильним. (О. Слоньовська)

Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик)

Тут, бачу, ти велику силу маєш. (Леся Українка)

Я його зустрічав вже не раз і не два, безперечно. (О. Влизько)

Ластівки низько літають, мабуть на дощ. (В. Мордань)

____. ВС_____.

_____. ____,ВС,___.

____. ВС, _____.

____ВС, _______.

різні почуття

впевненість

невпевненість

ввічливість

будь ласка

мабуть

навіть

 головним

другорядним

будь-яким

ніяким

здається, може, по-перше, до речі

навіть, майже, все-таки, мовби, начебто

на мою думку, безперечно, на жаль, як кажуть

по-моєму, будь ласка, мабуть, отже

 на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

 кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

 здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

  Кожен пильно стежив за словами отамана.

Гори видно здалеку.

 Може лихо якесь трапилося в дорозі...

Він може дуже багато чого запропонувати.

 ім'я того, до кого звертаються

основну думку речення

ставлення мовця до висловленого

почуття того, до кого звертаються

На щастя, вихор почуттів лише на якийсь час збаламутив його душу, але потім поступово згас.

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов’янському світі.

Звичайно, я їду не боки облежувати та саламаху їсти.

На щастя, вихор почуттів лише на якийсь час збаламутив його душу, але потім поступово згас.

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов’янському світі.

Звичайно, я їду не боки облежувати та саламаху їсти.

Увійшло в історію ім’я однієї української співачки, можливо завдяки її сумній та романтичній долі.

Козаки понасували башлики на самі очі, і здавалося, дрімали.

Нога була ціла, непошкоджена, але, видно, боліла.

Дядько не казали, а, може, ще й не напитали дівки.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце ,либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь , вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалося крихким.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

На щастя злива вже вщухла а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Без сумніву й ми не в тім"я биті.

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами!

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже. 

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана. 

Люби мене, моє серце найду свою долю.

називає того, хто до когось звертається

називає того, до кого звертаються

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним

Давай - но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

Де ти фантазіє там радощі й весна.

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки.

А може зараз ти не в полі любий а десь у теплому гостиннім домі.

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса.

Земле Тобі на рану не висиплю солі.

 Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Не є членном речення

головний член речення

другорядний член речення

як головний так і другорядний член речення