Відомі письменники

"Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

"Що, болить?" – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись."

Хто написав цей вірш?

«Вій, вітре, горою…»

Вій, вітре, горою

Над сею тюрмою,

Заплач надо мною,

Як рідний, як брат!

Розвій ті надії

Злудні, хоч яркії,

Що серце, мов змії,

Гризуть і палять!

Зморозь кров кипучу!

Невсипну, пекучу

Втиши думок бучу,

Що в мізку бурлить,

Щоб дні нам за днями

Безслідно минали,

Мов шум понад скали

Безслідно шумить.

Хто написав цей вірш?

"Гаї шумлять —

  Я слухаю.

Хмарки біжать —

  Милуюся.

Милуюся-дивуюся,

  Чого душі моїй

   так весело.

Гей, дзвін гуде —

  Іздалеку.

Думки пряде —

  Над нивами.

Над нивами-приливами,

  Купаючи мене

   мов ластівку.

Я йду, іду —

  Зворушений.

Когось все жду —

  Співаючи.

Співаючи-кохаючи

  Під тихий шепіт трав

   голублячий.

Щось мріє гай —

  Над річкою.

Ген неба край —

  Як золото.

Мов золото — поколото,

  Горить-тремтить ріка,

   як музика"

Вірш...?

 Тополя

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий —

Нащо зеленіє?

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться — серце ниє:

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!