Відомості з синтаксису та пунктуації

Валентино Василівно я знаю правильну відповідь.

Учителько наша я знаю правильну відповідь.

Учителько я знаю правильну відповідь.

Учительці я сказав що знаю правильну відповідь.

Уперед, борітеся, мої соколята!

Україно! Я твоя дитина!

Спасибі, мамо, за добру науку.

Україно! Ти для мене диво (В. Симоненко).

Там кажуть усю правду.

Будинок той певно недавно збудовано

Здалеку видно плесо річки.

Максим може вам заспівати.

Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня).

Пізнати й оцінити Довженка один чоловік мабуть не в змозі (Д. Павличко). 

Їй-богу ніби вперше Київ побачила (М. Павленко).

Того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М. Рильський).

Звичайно дорога нам теж не килимами була вистелена (О. Гончар).

- Ти вислухаєш мене? - Звичайно (О. Квітневий).

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі (В. Сабунаєв).

Хоч на чверть кроку проте попереду (С. Журахович).

Вночі лев гуляв по лісу і попавсь в тенета.

Мишеня побачило, що лев попався в біду.

Не встиг лев кліпнути, як тенета були вже переточені.

Лев випроставсь, подякував мишеняті і подавсь подалі од того місця

речення розповідне, неокличне;

речення спонукальне, окличне;

речення розповідне, окличне;

речення питальне, окличне.

Книга то — джерело знань.

Найбільше — багатство здоров’я.

Природа — основа людського суспільства.

Тумани вкривають — сонні долини.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Мудрим ніхто не родився, а навчився.

Солов’їні пісні навіювали на мене теплі спомини.

Погода в той день була просто чудова.

Люблю малювати вечірні зорі.

Птахи прилетіли на берег річки, щоб напитися води.

Зима настала раптово.

Батьки навчили мене бути ввічливим.

зажурену вербу;

співала про вербу;

чистим голосом;

вона співала.

До сходу сонця вітер спить, на траві роса тремтить.

І річки заливають береги, бо клекотіли грози навкруги.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Біда і помучить, і мудрості научить.