Володимир Дрозд "Білий кінь Шептало"

Василь

Степан

Андрій

Іван

друзів

їсти

свободи

сім'ю

своїм походженням

умовами проживання

своєю гривою

сірими очима

вибив око

поранив шкіру на спині

поранив ногу

зламав щелепу

їздити в місто

орати поле

возити людей

багато ходити

у фермера

у селян

в цирку

в зоопарку

сірого

білого

червоного

чорного

в поле

в конюшню

в ліс

в місто

в цирк

комедійний

іронічний

алегоричний

романтичний

повість

оповідання

новела

байка

перебування коня біля водопою

відчуття власного "я" на свободі

знання історії своїх предків

відчуття самотності коня

табун, гурт

самотність

пихатість Степана

бригадне дворище

він не любив бути в загорожі

у нього й досі не загоїлася на спині ранка, уподобана ґедзями

на пасовиську волів бути на самоті

у нього особливі стосунки з конюхом

становища робочої худобини

бути осторонь від інших коней

зневаги конюха

прикидатися покірним

його постійно залишали самотнім

Степан безжально вдарив його батогом

його позбавили завтрашнього відпочинку

треба котити воза ранковою міською вулицею

працьовитістю

розумом

впертістю

хоробрістю

постійно, коли залишався наодинці

часто намагався вдарити конюха

ні, бо вважав це виявом порядку

ні, його ніколи в житті не били

свобода і неволя

людина в суспільстві

людина на війні

особистість і натовп

засудження легковажності, надмірної гордості

заклик до активної життєдіяльності

захоплення прагненням особистості позбутися туги, жалю

нівелювання самобутньої особистості під впливом натовпу

людина та природа

формування особистості, роздвоєність її душі

підступність і зрада

мораль і бездуховність

покірність і слухняність

гордих білих коней

недосяжну волю

любов до життя

благородством і ніжністю

бажанням бути завжди щасливим

життєвою енергією, силою та гордістю

непокірністю та нестримністю

не посилав на важку роботу

не бив його батогом

не запрягав його в упряжку

давав більше відпочинку

рабської покори

непокори

волі

просто біль

він може більше відпочивати

його охоплює солодке почуття прощення й солідарності з конюхом

Степан усе частіше направляє його до міста

нарешті знайшов спільну мову з табуном

обмеженість

 безхарактерність

бездіяльність

надзвичайну покірність

відчув запах справжньої волі

мокрі мітлиці лоскотали черево та груди

був самісінький на всю луку

навколо було чимало соковитої трави

Степанові дорікання

розлуку з матір’ю

намагання хлопчика його загнуздати

шелест соломи по стерні