Володимир Дрозд "Білий кінь Шептало"

величний, сильний чоловік

маленький чоловічок з приземленим розумом

мудрий і розсудливий чоловік

надзвичайно чесний і справедливий

самотність

хлопчика-підпасича

конюха Степана

табун, гурт

крутити привід і їздити до міста     

возити силос і гній              

орати землю і возити сіно

катати в неділю дітей

зневаги конюха

бути таким, як інші коні

прикидатися покірним

становища робочої худобини

на пасовиську волів бути на самоті

він не любив бути в загорожі

у нього й досі не загоїлася на спині ранка, уподобана ґедзями

у нього особливі стосунки з конюхом

глузування з нього інших коней і хлопчика

тремтливої ілюзії волі та влади

відрази після водопою 

безглуздого кружляння в приводі

нарешті знайшов спільну мову з табуном

його охоплює солодке почуття прощення й солідарності з конюхом

Степан усе частіше направляє його до міста

він може більше відпочивати

його позбавили завтрашнього відпочинку

треба котити воза ранковою міською вулицею

його постійно залишали самотнім

 Степан безжально вдарив його батогом

покірність і слухняність

гордих білих коней

недосяжну волю

любов до життя

цирк

луг

чистий водопій

ліс

перестрибнув рів і помчав у лугову синь

низько схилив голову

зачепив копитом хлопця

сумно заіржав

надзвичайну покірність

бездіяльність

безхарактерність

обмеженість

намагання хлопчика загнуздати білого коня

розлука з матір’ю

шелест соломи по стерні, щем спини

Степанові дорікання

незвично білого

гордовитого

сумного

переляканого через грім

наполохали яскраві блискавки

почував себе ніяково через утечу

прокинулася винувата довірливість до кривдника

нарешті втамував спрагу чистою водою

самотнім й ображеним

сіреньким і покірненьким

полохливим і стурбованим

увічливим і розсудливим

людина та природа

підступність і зрада

мораль і бездуховність

формування особистості, роздвоєність її душі

співчували

глузували

обходили стороною

недолюблювали

повернувся гордовитим, викупаним, білим конем

примкнув до бродячого цирку

примкнув до дикого табуна

 повернувся, викачавшись у бруді, щоб не відрізнятися від інших

дитинство

літо

їжу

поїздку в місто

дикі мустанги

 циркові коні

царські коні

коні Пржевальського

він втік від конюха і опинився наодинці з природою 

Степанові діти лоскотали його за вухом і пригощали цукерками

був ще дитиною і бігав з мамою по запашних травах

міг спокійно вмоститись в кутку конюшні на свіже сіно і відпочити від роботи

іронічний

трагедійний

комедійний

алегоричний

хотів, щоб коні побачили його білого й гарного

хотів показати Степанові  свій норов

навіть перебуваючи на волі, відчував владну Степанову руку

стало соромно через свою поведінку