Вставні слова

А По-вірменськи ми на превеликий жаль не розуміли та в серцях тепло розвивалося!

Б Словом я до безумства люблю небо трави зорі задумливі вечори....

В По-перше не поспішай а по-друге завжди думай над кожним словом.

Г Отже весь наш клас улітку все ж таки поїде до Чорного моря.

А Отже сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Б Кожна наукова теза безперечно вимагає доказів.

В Такі експерименти очевидно необхідно продовжувати.

Г Зміст цього поняття на мою думку треба уточнити.

А навіть

Б мабуть

В отже

Г може

А Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Б Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

В Певно руїну та буря зробила?

Г Він знає це певно.

А У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть

люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.

Б Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.

В У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Г Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.

А На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

Б На щастя, підходив Андрій.

В Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.

Г Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як

для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

А Дещо правда, піднялось із тії неслави.

Б Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

В Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій

птах”, флокс „Декабристи”.

Г Мужність, як правило – скромна.

А Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі.

Б У поля виходжу і, здається бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу.

В Малоросійство багатонаціональне, так би мовити, його головну ударну силу

становлять колишні українці.

Г Так чудно її звуть на ймення, що їй-богу, ніяк не второпаю.

А Весна ... розтопити не тільки лід у природі, а й у ваших душах.

Б Дитина ... мріяти про високі результати в спорті.

В Хлопець ... розчарувати стару.

Г Чи замалу, чи ... завелику, одежу матимуть думки мої?