Вставні слова та звертання

 Я люблю тебе, осене!

Тільки вчора було ще влітку, а сьогодні восени!

 Вишиває осінь клени: жовтимі і зеленим.

Я,можливо, не повернусь.

1

2

3

4

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

 А Не силою треба боротись а вмінням.

 Б. За задертим носом нічого не видно.

В Терпи Грицю хоч яка спека.

Г Кажуть вовк не такий лихий як страшний.

все-таки, навіть, майже , особливо

мабуть, по-перше, мовляв

на щастя, ясна річ, наприклад

майже, мовби, можливо

1.Де ти, Лесю?

2.Фантазіє моя, богиня легкокрила!

3.Совісте наша! Агов!

4.Мово рідна! Ти ж як море!

У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звернена мова того, хто говорить або пише.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Неси ж мене коню по чистому полю!

Біла чайко що кружляєш над водою?

 Чого ж спіткнувся сивий коню?

 Зоре моя вечірняя зійди над горою.

1.є головним членом речення;

2.є другорядним членом речення;

3.не є членом речення;

4.може бути головним і другорядним членом речення

лише звертанням

лише вставним словом

звертанням і вставним словом

звертанням і однорідними членами

Підмета.

Додатка.

Не є членом речення.

Обставини.