Легенда про народні символи України. «Як Оксана вербою стала»

Марина

Оксана

На річку

На озеро

у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні 

чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся 

стрічками

Сорочку, спідницю, платок, туфлі

Водила хороводи з подружками

Милувалася собою

Так

Ні

Водяник

Лісовик

Бути весь час красивою

Усе життя стояти край води і милуватися своєю вродою

На коріння і міцно трималося за берег

Стовбур дерева

Гілля

Стовбур

На гілля

На коріння

Оксанині ноги

Оксанине волосся

Дуже полюбляла вона вбратися 

у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні 

чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся 

стрічками.

Кликали Оксану дівчата водити хороводи, а во-

на лише плечима знизувала. Мати просила доньку 

допомогти — води із криниці принести, на городі по-

поратися. Та у відповідь завжди чула: «Ой, не зараз, 

мамо...»

Одного вечора, коли дівчина, як зазвичай, стояла 

на березі, з води визирнув Водяник.