Як Оксана вербою стала

Марина

Олена

Ганнуся

Оксана

На море

На озеро

На річку

На ставок

у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні 

чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся 

стрічками

Сорочку, спідницю, платок, туфлі

Валянки, плаття, запаску, платок

Віночок, босоніжки, сарафан

Водила хороводи з подружками

Відпочивала з друзями

Прала одяг

Милувалася собою

Так

Ні

Іноді

Домовик

Лісовик

Болотяник

Водяник

Бути весь час красивою

Усе життя стояти край води і милуватися своєю вродою

Гуляти з друзями і не працювати

На коріння і міцно трималося за берег

Стовбур дерева

Гілля

На тоненькі гілочки, що схилялися до води

Гілля

Стовбур

Коріння

Тоненькі гілочки

На стовбур

На коріння

На гілля

На тоненькі гілочки

Оксанині ноги

Оксанине волосся

Оксанин стан

Оксанині руки

Дуже полюбляла вона вбратися 

у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні 

чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся 

стрічками.

Почувши таке бажання Оксани, Водяник умить 

виконав його. І тут ніжки дівчини перетворили-

ся на коріння, яке міцно трималося за берег, і вже не могла красуня зрушити з місця.

Кликали Оксану дівчата водити хороводи, а во-

на лише плечима знизувала. Мати просила доньку 

допомогти — води із криниці принести, на городі по-

поратися. Та у відповідь завжди чула: «Ой, не зараз, 

мамо...»

Одного вечора, коли дівчина, як зазвичай, стояла 

на березі, з води визирнув Водяник. 

Гнучкий дівочий

стан став тонким вербовим стовбуром, руки пере-

творилися на гілля, а довге кучеряве волосся — на

тонесенькі гілочки, що схилялися до самої води, тор-

каючись свого відображення в ній.