"Зачарована Десна" О.Довженко. Цитати

Про кого йде мова?

“Він був високий і худий , і чоло в нього було високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ ”

Про кого йде мова?

“Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі.”

Про кого йде мова?

“Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище….Орудував він косою, як добрий маляр пензлем,— легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша. ”

Про кого йде мова?

“З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів - він годився на все.”

Про кого йде мова?

“Більше за все на світі він любив сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок. Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час.”

Про кого йде мова?

”  Чоловік він був бідний і тому, аби не витрачати зайвих зарядів, мусив зробитися снайпером. Проте вбивати диких качок йому доводилось нечасто…. ( У нього) одна нога не була в злагоді з другою. Вона була значно коротшою, тоненькою і не розгиналася навіть у сні. ”

Про кого йде мова?

 “Одне … було некрасиве, - одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний,убогий! Неначе нелюди зухвалі аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням. ”

Про кого йде мова?

 “ Він був наш добрий дух лугу і риби. Гриби та ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, зі старою грушею та дубом - усім живим, що росло й рухалося навколо"

Про кого йде мова?

 “Він був письменний по-церковному й у неділю любив урочисто читати Псалтир..”

Про кого йде мова?

 “Кашляв … часом так довго, що, скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток.”

Про кого йде мова?

“ … у малині лежав повержений з небес маленький ангел і плакав без сліз. З безхмарного блакитного неба якось несподівано упав він на землю і поламав свої тоненькі крила коло моркви.”

Про кого йде мова?

“... Старий уже, нервовий і сердитий, очевидно, чоловік, носив золоті гудзики й кокарду. Він здавався мені величезним паном, не меншим од справника чи судді. На зріст він був вищий од батька, що також надавало йому грізної сили.”

Про кого йде мова?

“Уздрівши здалека весь наш рід і хату, він упав додолу і повз до нас кроків, може, сто на животі, перекидаючись на спину і голосно плачучи від повноти щастя, мов блудний син у святому письмі. "

Про кого йде мова?

“...Маленька й така прудка, й очі мала такі видющі та гострі, що сховатись од неї не могло ніщо у світі, їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня”

“Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях.”

У рядках мова йде про ...

Про кого йде мова?

”... знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче.”

“Благословенна будь, моя незаймана дівице…., що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя.”

У рядках мова йде про ...

Про кого йде мова?

”Вона возсідала коло нашого куреня на високій сокорині і звідти бачила всіх нас і все, що ми пили, їли, яку рибу ловили, чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку, бачила усіх пташок у нашім лісі, все чула і, найголовніше, віщувала погоду. Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі, і тільки вже після того, як раптом вона крякне тричі спеціальним голосом, дід починав ні з того ні з сього кашляти і позіхати”

Кому належить репліка?

”... Він б'є недолю свою. Худі ми, коростяві, і сили в нас мало, от що. А натура в нього старовинна, геройська, хіба йому таких треба, як ми? Учора, коли загруз я з возом у калюжі, і він трощив мене пужалном і носаками, і кричав, роззявивши рота, як лев, помітив я в його очах страждання, та таке палке, бездонно глибоченне,— куди там наше! І я подумав: і тобі болить, проклятий, бідний …"

Кому належить репліка?

.”Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість”

Кому належить думка?

”Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав що більш за все я любив слухати клепання коси…Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху — косовицю. Я пам'ятаю його з самого малечку. ”

Як звали описаних тварин?

“ Обидва вони були немолоді, сухорляві, некрасиві .... Вже не пригадую, та, може, і ніхто не знав гаразд, яка була в їх масть. Короста з них аж сипалася скрізь, і вже вони чухались, об що тільки можна. І куди було не глянеш у дворі, скрізь на всіх кілках, ушулах виднілися сліди їх чухання, неначе весь двір був у корості. "

Як звали собаку?

“Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес з двома волохатими хвостами і з двома парами очей, з яких верхня пара, коли придивитися ближче, виявлялася парою рудих плям на темному лобі.

Про кого йде мова?

 “ Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку”