займенник

Займенник - це частина мови, яка називає предмети, ознаки, кількість.

У реченні займенник може бути тільки означенням.

Особові займенники вказують на приналежність предмета першій особі.

Неозначені займенники утворюємо від питальних за допомогою часток.

З малого джерела велика річка починається.

Цибуля від семи недуг лікує.

Умій їздити, умій і доглядати.

Кожний собі щастя кує.

У всякім подвір'ї - свої повір'я.

Хвилина годину береже.

Хороший товар сам себе хвалить.

За добру справу всі люди беруться.

Добре того навчати, хто хоче все знати.

Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

Кожна жаба своє болото хвалить.

У кого бджоли, у того й мед.

Весна - бажаний гість, її закликають дівчата піснями-веснянками (О. Воропай).

У кожнім слові краси майбутнього шукай (М. Рильський).

Учітеся, брати мої, думайте, читайте...(Т. Шевченко).

Падають тепло і глухо яблука в нашім саду (В. Сосюра).

мій, що, ніхто

чий, кожний, перший

стільки, хто-небудь, синій

він, цей, місто

ніхто, ніщо, нічий

тебе, її, нами

дехто, дещо, хтось

той, цей, такий

чийсь

його

собою

жодний

заперечний

означальний

неозначений

особовий

особові

зворотний

питальні

відносні

підмет

присудок

означення

додаток

ні/котрий, аби/хто, будь/на/кому

ні/на/кому, ні/в/кого, казна/на/кому

будь/у/кого, ні/про/кого, ні/який

казна/з/ким, ні/хто, будь/з/ким