Займенник та числівник як самостійні частини мови

обставина;

присудок;

означення;

додаток.

що-небудь, дещо, такий, цей;

ніякий, будь-що, самий, хтось;

хто, що, скільки, себе;

що, сам, хто, який.

я;

хто;

ніякий;

себе.

ніскільки, котрий, ніщо, його;

нічий, ніхто, ніякий, нікотрий;

дехто, такий, ніщо, що;

інший, він, мій, абихто.

ні/хто, де/який, аби/що, де/хто;

ні/котрий, ні/для/кого, де/що, хтозна/що;

ні/скільки, ні/з/чим, будь/що, хто/зна/який;

будь/який, ні/який, аби/який, скільки/небудь.

хто/небудь, аби/котрий, що/небудь;

ні/хто, ні/до/кого, казна/який;

аби/хто, чим/небудь, аби/що;

хто/небудь, хтозна/скільки, казна/що.

два, сорок один, десяти;

двійка, десяток, шість;

сотня, утроє, триповерховий;

три, чверть, парний.

кількісні числівники;

порядкові числівники;

займенник той;

іменники.

два, три, чотири, двадцять;

обидва, троє, четверо, двадцятеро;

двадцятеро, тридцятеро, вісімсот, кілька;

один, дві п’ятих, мільйон, обидва.

одинадцять, двадцять чотири, тисяча дев’ятсот п’ятий, п’ятий;

один, три, сотий, семеро;

мало, багато, тридцять, двісті;

сім, два, чотири, п’ятнадцять.

ста вісімдесятьма шістьма;

ста семидесяти трьома;

п'ятсот дев'яностома двома;

шістистами сорокома п'яти.

чотири сьомих центнери;

тридцять два центнери;

два з половиною банана;

три професора.