Жіноча доля в творчості Т.Шевченка

ранньої творчості Т.Шевченка

періоду "трьох літ"

періоду арешту й заслання

періоду останніх років життя

І дід, і баба у неділю

На призьбі вдвох собі сиділи

Гарненько в білих сорочках

А пан глянув... Одвернувся...

Пізнав препоганий,

Пізнав тії карі очі,

Чорні бровенята...

Ой тумане, тумане -

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану...

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся

жінки-кріпачки

жінки-наймички

  жінки-покритки

жінки-жебрачки

посланням

  поемою

  баладою

  драмою

«Катерина»

«Наймичка»

  «Марія»

 «Тополя»

віра в оновлення суспільства

захоплення героїчним минулим

 возвеличення жінки-матері

  захоплення красою рідної землі

"Катерина"

"Наймичка"

"Марія"

"На панщині пшеницю жала..."

зображення справжньої суті російського імперського режиму

зображення трагічної долі жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві

захоплення героїчним минулим України

зображення загарбницької війни Російської імперії

Прости мене! Я караюсь

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку...

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився...

 І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами на морозі

Де-небудь під тином...

Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина.

Не покинеш?... Серце моє

Не втікай од мене...

«Катерина»

  «Наймичка»

  «Марія»

  «Кавказ»

 нещастя, біль

  майбутнє, добро

бідність

"Катерина"

  "Наймичка"

  "Марія"

  "У нашім раї на землі..."