Звертання, вставні слова

Сьогодні діти садили квіти.

Діти гралися м'ячем.

Діти ходімо до озера.

Своїх учителів вітали діти.

Який же ти широкий світе!

Ходімо, хлопче, з нами.

Синку ти вивчив уроки?

Як хороше, з тобою матусю.

Сергію, земля, Олесю;

Іванко, школа, лікарю;

зима, сонце, діти;

весно, Петрику, учителю.

Сонце ясне яке ти прекрасне!

Розкажи мені казку бабусю.

Чи ти снідав сьогодні синку?

Україно ти найкраща в світі!

Червона калино, чого в лузі гнешся? (І. Франко)

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії...(В. Симоненко)

Вечірнє сонце, дякую за день! (Л. Костенко)

Біжи швидше додому, братику (Народна творчість).

підметом;

не буває членом речення;

додатком;

обставиною.

Усе здається святковим.

Ніхто на щастя не запізнився на потяг.

Здається щось промайнуло неподалік.

Мені подарували оберіг на щастя.

на жаль, на щастя, на диво;

може, мабуть, здається;

по-перше, нарешті, отже;

звісно, певна річ, безперечно;

Кажуть дощ, завжди щастя приносить (Г. Коваль).

Не жартуй наді мною, будь ласка (В. Симоненко).

На щастя тихий вечір йде (Б. Лепкий).

Чужа душа, то кажуть темний ліс (Л.Костенко).

на щастя, будь ласка, ніби, звісно;

кажуть, отже, адже,значить;

навіть, майже, приблизно, принаймні;

безперечно, можливо, по-моєму, очевидно.

Чи може доросла людина Дніпро перепливти?

Кожен з нас може мріяти про неможливе.

Може будемо вже збиратись додому?

Ми можемо перемогти у змаганнях.