Звертання

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій

Зоре, моя вечірняя, зійди над горою 

Старі, дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе мила, васильки з-під вій

Ага, Коротуне, може, ти їм зовсім не потрібний?

Розцвітай ти, веснонько, свята, духом творчості все онови.

 Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, розвійтесь, я тихе зітхання...

Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди.

Спокійно синку. З тобою все гаразд. Таке могло б статися з кожним...

Будь майстром, поете, художником у справі, яку ти справді любиш.

Народе мій, до тебе я ще верну…

Перший, починай!

Ох, сестричко, як мені тяжко без тебе

Неозорі поля, покриті хлібами, лежали навколо мене .

О пісня вкраїнська! Дзвінка, невмируща, ти мука і радість, ти гнів і любов!

О мій народе, Прометея ти маєш душу мо­лоду

Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш?

Сину мій Тимоше то ж був наказ.

Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє.

Зласкався доле над моїм народом.

Поклін тобі моя зів’яла квітко невідступна мріє!.

Ой біжи біжи досадо не вертай до хати не пущу тебе колиску синову гойдати

Можна все на світі вибирати сину вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. 

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Гале, Марію, пані Тетяно 

Людмило, зима, поле 

Україно, хлопче, козаче 

Наталіє, матусю, донечка 

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите

Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.

Через тумани лихі, через велике горе,ти, світиш мені моя зоре.

Дяка щира тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Гей, ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли, ви, облетіли цві­том на калині.

Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю.

Прости мене, мій синочку!

Розцвітай ти, веснонько красна, духом творчості все онови!

Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди!

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Приїздіть, будь ласка, рідні ви мої.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, куди моє дівування та й занесете?

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Шановний Василь Степанович

Вельмишановний Василю Степанович

Шановний пан Василь

Шановний Василю Степановичу

Дорогенький добродію!

Шановна пані Олено!

Шановний Сергій Іванович!

Шановний Олеже Григоровичу!

Вельмишановна Ольга Сергіївна!

Вельмишановна Світлано Вікторівно!

 Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

 О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

 Печаль і радість, повніть моє горе...

Гале, Марію, пані Тетяно 

Людмило, зима, поле 

Україно, хлопче, козаче 

Наталіє, матусю, донечка 

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Ти знаєш що ти людина?

Ти зважай на поклик серця ніжний друже!

Якщо болить серце тобі друже поталанило.

Ти справжній лицар сину!

Зласкався доле над моїм народом щоб він не дався знівечить себе!

Вітаю тебе мій добрий мій єдиний друже.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... не виходять мені з голови.

... зігрійте мою душу охололу

1

2

3

4

З сумкою, обережніше там.

Ей, в кепці, ви будете виходити?

Юначе, дозвольте пройти.

Серединка, потісніться.

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля?

а)

Мені хочеться привітати вас зі святом.

б)

 Вибачте за запізнення.

в)

У саду росте ніжна і тендітна троянда.

г)

Шлю вам вітання та побажання.

а)

Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

б)

Книга справді спроможна сприяти розвиткові людини

в)

Тільки із страждання виникає здатність співчувати

г)

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні.

Володимире, Анастасіє, Юрій

Має, Христина, Максиме

Ольго, Олеже, Людвігу

Олексо, Сергію, Михайло

1

2

3

4

Мабуть тобі вже, мій сину, час подорослішати!

Мабуть, тобі вже, мій сину, час подорослішати!

Мабуть, тобі вже мій сину, час подорослішати!

Мабуть, тобі, вже мій сину час подорослішати!

Світало. Голубі, сині, фіолетові, рожеві [різнобарвні] пасма снувались над горами. (І. Цюпа.)

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)

В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу (І. Нечуй-Левицький).

Я спочатку мав намір дати книжку більш популярну, приступну для найширших кругів нашої суспільності (М. Грушевський).

Кайдаш робив панам і селянам   вози, борони, плуги та рала (За І. Нечуєм-Левицьким).

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.

Україно моя! Чисті хвилі ланів, променисті міста, голубінь легкокрила!

Слово честі, виправлю свої двійки.

О слово! Будь мечем моїм!

Співай же, весно, піснею дзвінкою.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік.

Я не спатиму, мила, до ранку.

Гей ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

Запам’ятався ти мені, приморський дубе.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.

Мій брат Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх

 Се буде ваша заслуга, зелені ниви, з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

Ой дядьку я тут було в драговині загруз.

Ей кодло лісове! Така в вас правда!..

О Господи! Прости нам цю ганьбу.

 Гей писарю неси мою печатку!

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Отож, Іван, коли тобі скажуть щось дуже погане, не ображайся. Нащадки твої скажуть ще гірше!

Не страшно тобі тут сидіти, брат Семен?

Пан лікар, прошу знизити тон і називати мене так, як мене справді звуть.

Не гаймо часу Софія Андріївна, ще наговоримося, роботи безліч.

Не розумієтеся ви на жартах, панно Дарусю, от що!

О Борисфене, батьку наш і друже, Біля твоїх родючих берегів Ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень…

Ой братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені, великий господине, Розважити книжками смуток твій.

О, слово рідне! Орле скутий!..

Голубчику, я краще пішки…

А часи

Б недуги

В думки

Г процеси 

А Інну Петрівну, цікавий, по містах

Б Інні Петрівні, цікаве, по містам

В Інну Петрівну, цікаву, до міст

Г Інні Петрівні, цікаве, містами

Д Інну Петрівну, цікаве, містами

А університету, знаннями, по навчальному плану

Б університета, знання, згідно навчального плану

В університету, знаннями, за навчальним планом

Г університета , знаннями, навчального плану

Д університету, знання, відповідно навчальному плану 

А розвага, душа, мʼята

Б стрічка, країна, речовина

В Марина, локшина, круча

Г береза, втеча, українка

Д калоша, тиша, круча 

А На заняття прийшов сорок один студент.

Б Більшість присутніх на засіданні у голосуванні участі не брала.

В Троє студентів подали свої роботи на конкурс.

Г МОН затвердило графік проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

Д Свіже повітря і спорт корисне для здоровʼя.

А Рідне слово – у нас, і навколо нас.

Б Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене.

В Умудрітеся, немудрі: хто світ оглядає, той і серце ваше знає, і розум лукавий.

Г І щоб не сталось з нами, люди, лиха, нащадкам це багатство збережіть.

Д Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. 

А і надія огортає тебе думками та бажаннями.

Б і трохи не зігрівши вихолодженої землі.

В і радісно стає тобі на душі.

Г і живить щойно пророслу билинку.

Д і легенький вітерець подихає з теплого краю. 

1) В; 2) Д; 3) А; 4) Б;

1) В; 2) Д; 3) Г; 4) Б;

1) А; 2) Д; 3) В; 4) Б;

1) А; 2) Д; 3) В; 4) Г;

А Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами.

Б Чорне вороння сідало громадами на гілки дерев і міцно трималося гострими кігтями.

В Над річкою піднімався білястий туман і підпадьомкував одинокий перепел.

Г Не рубай берізки – з неї бризнуть слізки.

А за будь-якої погоди

Б відпочивав на вихідних

В з багатьох причин

Г зауваження по суті

А серпик

Б кущик

В кутик

Г вулик

А Середньовіччя

Б виготовленні

В прийняття

Г зображення 

А коли/не/коли, вряди/годи, раз/у/раз

Б пліч/о/пліч, день/у/день, більш/менш

В з/поза, взагалі/то, як/от

Г ні/чим, усе/таки, он/який

Д хто/небудь, аби/куди, честь/честю

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

А три львівʼяни

Б пʼятеро сестер

В півтора кілометри

Г чотири мегабайти

Д двадцять три дня

А розпочнімо

Б нехай прийдуть

В не сердься

Г хай продають

Д давай поговоримо

А у Львів, відправляється, о десятій годині

Б до Львову, рушає, у десять годин

В до Львова, рушає, о десятій годині

Г на Львів, виряджається, у десять годин

Д до Львова, відходить, біля десятої години 

А Довженка, ліричних героя, найбільш важливіші

Б Довженко, ліричні героя, самі важливі

В Довженка, ліричних героя, найбільш важливі

Г Довженко, ліричні герої, більш важливі

Д Довженка, ліричні герої, найважливіші

А у нього виникли проблеми

Б його зустрів собака

В день був ясним і теплим

Г я думав про майбутні змагання

Д мені стало сумно

А Пʼянкий вологий свіжий вітер огорне подихом тебе.

Б Пожовклий натомлений вересень поквапно спливає за обрій.

В Спиваю сік густий з терпких морозних ґрон.

Г Пожовклі від болю гарячі листки стелились поволі додолу.

Д Вузька польова дорога пірнає в ранковий туман. 

А Метелик такий жвавий та легкий, що мимоволі пригадується, як будучи гусінню, шурхотів і повз угору зеленим деревом.

Б Пучки пальців, здається, уловлюють, як тісто й далі росте вгору, мовби пульсує ледь чутно.

В Одірвала від шматка тіста ліву долоню, далі кинувши тісто назад у ліву, відірвала праву.

Г На оболоні залитій водою походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги, лелеки.

Д Мине ще один день і метелик, змахнувши крильцями, полине у світ.

1) Д; 2) А; 3) В; 4) Б

1) Д; 2) А; 3) В; 4) Г

1) Д; 2) Г; 3) В; 4) Б

1) Д; 2) Г; 3) А; 4) Б

1) Д; 2) В; 3) А; 4) Б

1) Д; 2) Б; 3) А; 4) Г

1) Д; 2) Б; 3) В; 4) Г

1) Д; 2) В; 3) А; 4) Г

1) Д; 2) А; 3) Б; 4) Г

Переглянувши першу серію, Максим не втримався і подивився ще три.

Згідно з даними розвідки, ворог зазнав нищівного удару.

Ходімо в кіно завтра о шостій сорок п'ять?

На столі лежав телефон Ігоря, що не переставав вібрувати.

Пробачте мені, що не зміг оволодіти ситуацією

у відповідності до, згідно, взяти участь

відповідно до, згідно з, взяти участь

відповідно, згідно з, приймати участь

відповідно з, згідно з, брати участь