Звертання. Вставні слова. Складні речення. Пряма мова. Діалог

висловлювання певної особи, передане від імені того, хто з нею спілкувався;

точно відтворене висловлюння певної особи, передане від її імені;

приблизно передане висловлювання певної особи.

зв’язне висловлювання однієї особи

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

слова, які вказують, кому належить пряма мова

прямою мовою

вставними словами

словами автора

То як вам, земляки, живеться?

Крізь ці кущі, мабуть, ніхто не пробереться.

З добра й любові приходить щастя.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Сила у нього, мабуть, від тієї дивної горошини, що він з'їв у дитинстві.

Чому я не маю вогнистого слова?

Скажи, дідусю, чи говорять птахи?

Ну от, тепер будемо хазяйнувати вдвох.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т.Шевченко).

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А.Малишко).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

 І будинки, і дороги, і ліси все видно 

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави.

 Мамочко, голубко, горлице в садочку, колискову пісню внуку заспівай.

Моє рідне село! Як же можна тебе не любити.

Прийми мої вітання, Україно!

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку, дай мені в дорогу долю золоту.

Дивна річ, що саме так народжується мудрість, щирість, ніжність — усе те, на чому стоїть сей світ.

Діти, будь ласка, не галасуйте!

На жаль, історія не зберегла ім'я майстра.

За словами умільця, будь-яка насінина є від природи гарною.

Наша дума наша пісня не вмре не загине.

Діти граються на подвір'ї та радіють сонечку.

Прилетіли пташки з вирію і ми їм радіємо.

А. Срібний дощик; обіймає небокрай.

Б. Дощик іскристо; обіймає небокрай.

В. Дощик проливається; веселка обіймає.