Звертання

називає того, хто до когось звертається

називає того, до кого звертаються

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним

Давай - но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

Де ти фантазіє там радощі й весна.

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки.

А може зараз ти не в полі любий а десь у теплому гостиннім домі.

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса.

Земле Тобі на рану не висиплю солі.

 Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Не є членном речення

головний член речення

другорядний член речення

як головний так і другорядний член речення

звертання, у якому є тільки одне слово

звертання, усередині якого можна поставити запитання

звертання, яке містить два невеликі слова

звертання, усередині якого не можна поставити запитання

 Бідна волошко чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені мій вечоровий світе пригорнутись до тебе..

Живи Україно живи для краси світла і добра!.

 Скажи мені мій братику де тебе шукати треба?

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.

Моя думка - краще закріпитися і чекати допомоги.

Вже почалось мабуть майбутнє.

Запалай мій вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

І вже не існувало для нього нічого, крім озера осики і хмелю.

Юрасику прокинься!

У кого хлопці є гармошка?

З перемогою вас мої земляки.

Зійди зійди барвіночку буду поливати.

Радуйся, земле моя, радуйся, рідний народе, сонце твоєї свободи цілому світу сія.

Місяцю-князю, нічкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною.

Слався, рідна Україно, наша земле золота.

О земле, моя нема рідніш за тебе.

підмет - Оленко, присудок - не забувай допомагати.

підмета немає, присудок - не забувай.

підмета немає, присудок - не забувай допомагати

підмет - мамі, присудок - не забувай

Рости, міцній моя, Вітчизно.

Як тебе не любити, Києве мій?

Доброго ранку моя люба, Україно!

До зустрічі мій, добрий друже.

як підмет

як присудок

не підкреслюється

як означення

Хай милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, у праці мирній.

Хай милі, друзі, вам щастить у дружбі вірній, у праці мирній.

Хай, милі друзі вам щастить у дружбі вірній, у праці мирній.

Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, у праці мирній.

Я тебе люблю, любий мій сину.

Мій рідний краю, благословенний будь.

Люблю тебе , моя Вітчизно.

Скажіть, пане, як пройти до театру?

Зійди, зійди, барвіночку, буду поливати.

Вітчизно, для тебе бажаю я жить.

Пісне, падай в серце, як зерно в ріллю.

Я прожив, моя рідна, ці літа у найвищому щасті.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Я вірю рідна наша мово, що твоя сила воскресне.

Ніночко, у тебе ж великий талант до літератури.

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало.