Звертання

 Іменником у знахідному відмінку

Іменником у кличному відмінку

Іменником у називному відмінку

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Ні брате, я не залишу тебе самого.

Ловись рибко, велика та все велика.

Їж, Мартине, мати ще підкине.

Своєчасно виконуй завдання!

Коли виконують діти завдання?

Діти, своєчасно виконуйте завдання.

виділяється комою

не виділяється комою

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

на початку   

у середині 

у кінці

завжди

підметом

додатком

звертання не є членом речення

Уклін тобі моя зів’яла квітко.      

На Ласочко мила це ти спіймала.

Діду чом дятел  шишки їсть?

Мій рідний сину зичу тобі щастя.

Любе сонце прведи до нас весну.

Україно Слався нивами!

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до того, що він говорить.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звертаються.

Ти зійди на гору брате, і поглянь на схід.

О пісне, на світ увесь лунай.

Добридень, тату мій я так тебе чекала!